Святі мученики Інна, Пінна та Римма – родом слов'яни з північної Скіфії, учні святого апостола Андрія Первозванного.

Вони вчили про ім'я Христове і хрестили багатьох варварів, навернувши їх до православної віри. За це були схоплені місцевим князем, який хотів було спокусити їх різними спокусами та приємними обіцянками, але вони не схилилися на запропоновані ним почесті і за свою твердість віри у Христа були биті без пощади. На той час стояла сувора зима і річки замерзли настільки, що їх могли переходити льодом не тільки люди, а й коні з возами. Князь наказав поставити в кригу великі колоди і прив'язати до них святих, поступово опускаючи їх у холодяну воду. Коли крига дійшла до шиї святих, вони, змучені страшним переохолодженням, віддали Господеві свої блаженні душі.

У стародавньому слов'янському місяцеслові розповідається, що деякі християни поховали тоді їхні тіла, але потім єпископ Гедца вийняв їх з могили і, взявши на плечі свої, поклав у своїй церкві. Через сім років після смерті своєї святі мученики з'явилися тому ж єпископу і наказали йому перенести мощі їх у містечко, зване Алікс, до сухого притулку. (Алікс є нинішня Алушта, що знаходиться на березі Чорного моря, на північний схід від Ялти. «Сухий притулок» означає морську пристань.)