Святий сербський архієпископ Даниїл жив у найславетніший час стародавньої Сербії. Шляхетного роду, юнаком він зростав при дворі сербського краля Стефана Уроша Мілутіна.

Таємно втікши від царського двору, прийшов до Кончульського монастиря святого Миколая на річці Ібре, де і був пострижений в чернецький чин.

Він ревно виконував чернечі обітниці, вдаючись до чування, богодумства і невпинної молитви. Молитва, сльози розчулення та покаяння, піст та інші подвиги незабаром зробили його взірцем для ченців.

Покликаний архієпископом Євстафієм II, був висвячений ним в ієромонаха та утриманий у монастирі Жичі. Даниїл вирізнявся красою обличчя та прекрасним голосом. Духовним собором його було обрано ігуменом Хіландарського монастиря. Понад духовні подвиги, ігумену Даниїлову довелося здійснювати подвиги зовнішньої боротьби, захисту обителі від розбійників, які тоді спустошували Святу Гору.

Після відновлення миру він залишив ігуменство в Хіландарі і пішов у Карею, в скит святого Сави. Пізніше був єпископом Холмським (у нинішній Герцеговині), а згодом – архієпископом усіх сербських та поморських земель.

Особливо багато праць і турбот святитель Даниїл поклав на влаштування та прикрасу церков у двох архієпископських кафедральних монастирях, у Жичі та Печі.

У різних місцях Сербії, як-от: у фортеці Магличе, в містечках Єлиці, Лізіці та інших він збудував і відновив багато церков, монастирів та інших церковних будівель. Дбав про влаштування господарств для забезпечення різних церковних установ. Знаменитий він як благочестивий подвижник, церковний і державний діяч, а й як письменник. Час правління архієпископа Даниїла був найкращим часом як внутрішнього, так і зовнішнього процвітання Сербської Церкви.