Ці святі мученики походили з різних областей Римської імперії і жили в Адріанополі[1] при імператорі Леві Вірменині[2].

У той час болгарський цар Крум спустошив Фракію та Македонію і підійшов до самого Константинополя, потім після тримісячної облоги опанував Адріанополем[3] і взяв у полон усіх його жителів, що вціліли від побиття, до сорока тисяч чоловік; серед них був і місцевий єпископ, якого язичник цар наказав стрімголов кинути на землю і розтоптати.

Крум загинув злою смертю; наступник його Дукум помер незабаром після нього, і над болгарами запанував Діценг, володар грізний і нелюдський. Він наказав розпиляти надвоє єпископа Адріанопольського Мануїла і відрубати до плечей руки святителя, після чого його останки кинуті були на поживу псам. Гнів Божий вразив нелюда сліпотою, і невдовзі Діценг був убитий своїми підданими.

Його успадкував Муртагон, який став жорстоко переслідувати християн, які не підкорялися його наказу - зректися Христа; вірних рабів Христових він мучив у в'язниці, катував тортурами і зраджував смерті в нелюдських муках.

Святих єпископів Георгія Девельтського[4] і Петра, що стверджували свою паству в Христовій вірі, нелюдський мучитель прирік найжорстокішим паличним ударам і потім відтяв мечем чесні їхні голови; тієї ж страти разом зі святителями зазнали семеро християн; усічені мечем та християнські воєводи Іван та Леонт; святого Леонтія-скопця, єпископа Нікейського, язичники пронизали черево мечем; від меча ж прийняли мученицький спочинок Гавриїл та Сіоній; Парод, найблаговіший пресвітер, побитий камінням.

Багато й інших вірних рабів Христових було побито й ув'язнено в цей час. І не тільки лютий Муртагон, але і його наступники на болгарському престолі жорстоко переслідували християн, які різними катуваннями та болісною смертю здобули собі вічне царство.

Того ж дня пам'ять святого преподобномученика Анастасія, диякона Печерського, який помер наприкінці XII століття і спочиває в печері преподобного Антонія.

Примітки

[1] Адріанополь - місто у Фракії (європейська Туреччина) при злитті Тунджі та Маріци.

[2] Лев Вірменин - візантійський імператор, царював з 813 по 820 р.

[3] У 814 році.

[4] Девельт - нині Загару, на березі Чорного моря.