Святий апостол Тимофій походив із лікаонського міста Лістри у Малій Азії. Він був навернений до Христа у 52 році святим апостолом Павлом († бл. 67; пам'ять 29 червня).

Коли апостоли Павло і Варнава вперше відвідали лікаонські міста, апостол Павло в Лістрі зцілив кульгавого від народження, і багато жителів міста увірували в Христа, серед них були і майбутній апостол, юнак Тимофій, його мати Євника та бабка Лоїда (Діян.14:6- 12;2 Тим.1: 5).

Насіння віри, посіяне апостолом Павлом у душі святого Тимофія, принесло рясний плід. Він став ревним учнем апостола, а згодом його невідлучним супутником і співробітником у проповіді Євангелія. Апостол Павло любив святого Тимофія і називав його у Посланнях своїм улюбленим сином, з вдячністю згадуючи його вірність та відданість. Він писав Тимофію: "Ти ж пішов услід за мною наукою, поступованням, заміром, вірою, витривалістю, любов'ю, терпеливістю, переслідуваннями та стражданнями, що спіткали були мене в Антіохії, в Іконії, у Лістрах, такі переслідування переніс я, та Господь від усіх мене визволив». (2 Тимофію 3:10,11).

У 65 році апостол Павло висвятив апостола Тимофія на єпископа Ефеської Церкви, якою святий Тимофій керував 15 років. Святий апостол Павло, перебуваючи в Римі у в'язниці і знаючи, що йому належить мученицький подвиг, викликав до себе вірного учня та друга апостола Тимофія на останнє побачення (2 Тим. 4:9).

Святий Тимофій закінчив життя мученицьки. У Ефесі язичники звершували свято на честь ідолів і носили їх містом, супроводжуючи нечестивими обрядами і піснями. Святий єпископ Тимофій, ревнуючи про Славу Божу, намагався зупиняти і навчити засліплених ідолопоклонством людей, проповідуючи їм справжню віру в Христа. Язичники в озлобленні кинулися на святого апостола, били його, тягли по землі і, нарешті, побили камінням. Мученицьку смерть за Христа святий апостол Тимофій сприйняв у 80-му році.

У IV столітті святі мощі апостола Тимофія були перенесені до Царгорода і покладені в храмі Святих Апостолів. Свята Церква вшановує святого Тимофія серед 70-ти апостолів.