Преподобний Мар у юності відрізнявся гарною зовнішністю і мав гарний голос; під час свят на честь святих мучеників він досконало виконував обов'язки співака.

Найбільше полюбив він Бога і свято дотримувався його заповідей. Оточений багатьма спокусами, святий Мар зберіг своє тіло в цнотливій невинності, а душу – в непорочності і чистоті.

Відвернувши душу від мирських спокус, юнак пішов у селище Омиру[1] і влаштував собі там невелику хатину, у якій провів тридцять сім років; багато страждав у цій хатині преподобний від вологості, що шкідливо діяла на його здоров'я, але не хотів залишити своєї хатини і прожив у ній до кінця свого життя.

Преподобний Мар вирізнявся простотою і терпів лукавства, а бідність вважав за найбільше благополуччя. Проживши дев'яносто років, він задовільнявся одягом з козячої вовни, а для підкріплення тілесних сил вживав трохи хліба з сіллю. Довго живив святий у своїй душі гаряче бажання бути присутнім під час Божественної літургії. Коли ж священник здійснив у нього цю велике й рятівне Таїнсьво, преподобний Мар говорив, що душа його була сповнена невимовної насолоди, і він довго вдавався до роздумів, у глибокому збентеженні не зважуючи дивитися на небо. Здійснивши свій довгий і рятівний подвиг, святий мирно віддав дух свій Богові і нині блаженствує у вічних оселях.