У часі царювання римського імператора Нумеріана було велике гоніння на християн; до правителя міста Емези [2] надійшов тоді донос до місцевого єпископа, святого Сильвана; святитель разом із дияконом Лукою та читцем Мокієм, пов'язані, постали перед суддею. Переконавшись, що вони сповідають Христа Бога істинного, а ідолів не шанують і ганьблять, правитель розлютився. Не в силах будучи схилити сповідників Христових до ідолопоклонства улесливими промовами, суддя піддав бичування, після чого ув'язнив; довго нудилися там святі, доки правитель не вимагав їх до себе вдруге. Він наказав томити страстотерпців голодом і спрагою, після чого засудив віддати їх на поталу звірам. Коли святі мученики були приведені на місце страти і на них випущені різні звірі, воїни Христові помолилися, щоб тут Господь послав їм смерть. Молитва їхня була почута, і Господь прийняв святі їхні душі; до чесних їх останків наблизилися звірі, але не торкнулися їх; християни ж уночі таємно взяли мощі святих мучеників і поховали їх, підносячи подяку Богові.