Свята великомучениця Анастасія Узорішительниця († бл. 304) постраждала під час правління римського імператора Діоклітіана (284–305).

Народилася у Римі, у сім'ї сенатора Претекстата. Батько був язичник, мати Фавста – таємна християнка, яка доручила виховання маленької дівчинки відомому своєю вченістю святому Хрисогону († бл. 304; пам'ять 22 грудня).

 Хрисогон навчав Анастасію Святого Письма та виконання Закону Божого. Після закінчення навчання про Анастасію говорили як про мудру і прекрасну діву. Після смерті матері, не зважаючи на бажання дочки, батько видав її заміж за язичника Помплія. Щоб не порушити обітницю дівства та уникнути подружнього ложа, Анастасія постійно посилалася на невиліковну хворобу та зберігала чистоту.

У в'язницях Риму на той час було багато ув'язнених християн. У злиденному одязі свята таємно відвідувала в'язнів, – умивала і годувала хворих, нездатних рухатися, перев'язувала рани, втішала всіх, хто потребував цього.

Її вчитель і наставник два роки страждав в ув'язненні. Зустрічаючись із ним, вона повчалася його довготерпінням і відданістю Спасителеві.

Чоловік святої Анастасії, Помплій, дізнавшись про це, жорстоко побив її, помістив у окремій кімнаті та біля дверей поставив варту. Свята сумувала, що втратила можливість допомагати християнам. Після смерті батька Анастасії Помплій, щоб заволодіти багатим спадком, постійно мучив дружину. Свята писала своєму вчителю: «Чоловік мій... нудить мене як противницю його язичницької віри в такому тяжкому ув'язненні, що мені нічого не залишається, як тільки, віддавши дух Господу, впасти мертвою».

У листі у відповідь святий Хрисогон втішав мученицю: «Світлу завжди передує пітьма, і після хвороби часто повертається здоров'я, і після смерті обіцяне нам життя». І передбачив швидку смерть її чоловіка. Через деякий час Помплія призначили послом до перського царя. По дорозі в Персію він потонув під час бурі, що раптово почалася.

Тепер свята знову могла відвідувати християн, які перебували в темницях, отриману спадщину вона вживала на одяг, їжу та ліки для хворих.

Святого Хрисогона відправили до Аквілея (місто у Верхній Італії) на суд до імператора Діоклітіана, – Анастасія пішла за своїм учителем. Тіло святого Хрисогона після його мученицького спочинку з Божественного одкровення було приховано пресвітером Зоїлом. Через 30 днів після смерті святий Хрисогон з'явився Зоїлу і передбачив близьку смерть трьох юних християнок, що жили недалеко, – Агапії, Хіонії та Ірини († 304; пам'ять 16 квітня). І наказав послати до них святу Анастасію. Таке видіння було і святій Анастасії. Вона пішла до пресвітера, помолилася біля мощів святого Хрисогона, потім у духовній бесіді зміцнила мужність трьох дів перед тортурами. Після смерті мучениць вона сама поховала їхні тіла.

Свята Анастасія стала мандрувати, щоб скрізь, де тільки можна, служити християнам, ув'язненим у в'язницях. Так вона отримала дар лікування. Працями та словами втіхи свята Анастасія полегшувала страждання багатьох людей, піклуванням про тіла і душі страждаючих визволяла їх від кайданів відчаю, страху та безпорадності, тому й названа Узорішительницею. У Македонії свята познайомилася з молодою вдовою-християнкою Феодотією, яка допомагала їй у благочестивих працях.

Стало відомо, що Анастасія – християнка, її взяли під варту та відвели до імператора Діоклітіана. Допитавши Анастасію, Діоклітіан дізнався, що вона всі свої кошти витратила на допомогу нужденним, а золоті, срібні та мідні статуетки перелила на гроші і годувала багатьох голодних, одягала голих, допомагала немічним. Імператор наказав відвести святу до верховного жерця Ульпіана, щоб той схилив її до жертви язичницьким богам або застосував щодо неї жорстокі тортури. Жрець запропонував святій Анастасії зробити вибір між багатими дарами та знаряддями тортури, покладеними з двох боків біля неї. Свята, не вагаючись, вказала на знаряддя тортури: «Оточена цими предметами, я стану прекраснішою і угоднішою омріяному Нареченому моєму – Христу...» Перш, ніж піддати святу Анастасію катуванням, Ульпіан вирішив осквернити її. Але, як тільки доторкнувся до неї, осліп, страшний біль стиснув йому голову, і через деякий час він помер. Свята Анастасія опинилася на свободі і разом із Феодотією продовжувала служити в'язням. Незабаром свята Феодотія та три її сини були віддані мученицькій смерті анфіпатом (начальником області) Микитієм у їхньому рідному місті Нікеї († бл. 304; пам'ять 29 липня та 22 грудня).

Святу Анастасію вдруге ув'язнили і 60 днів катували голодом. Щоночі мучениці була свята Феодотія, підбадьорювала і зміцнювала в терпінні. Бачачи, що голод не завдав святій шкоди, ігемон Іллірії наказав утопити її разом із засудженими злочинцями, серед яких був і гнаний за віру християн Євтихіан († бл. 304; пам'ять 22 грудня).

Воїни посадили в'язнів на корабель і вийшли у відкрите море. Далеко від берега вони пересіли в човен, а в кораблі зробили кілька пробоїн, щоб він затонув. Судно почало занурюватися у воду, але в'язні побачили мученицю Феодотію, яка керувала вітрилами і направляла корабель до берега. 120 людей, уражені дивом, увірували у Христа – святі Анастасія та Євтихіан хрестили їх. Дізнавшись про те, що сталося, ігемон наказав стратити всіх новохрещених. Святу Анастасію розтягли над багаттям між чотирма стовпами. Так закінчила свій мученицький подвиг свята Анастасія Узорішителька.

Тіло святої залишилося неушкодженим, – поховала його благочестива християнка Аполлінарія. Після закінчення гонінь вона збудувала над гробом святої великомучениці Анастасії церкву.

Чесна голова і стопа святої Анастасії зберігаються в монастирі її імені, розташованому в північній частині Греції, неподалік міста Салонік.