Святитель Микита, єпископ Новгородський, у молоді роки вступив до Києво-Печерського монастиря і незабаром побажав піти в затвор.

Ігумен попереджав його про передчасність такого подвигу для молодого ченця, але він, сподіваючись на свої сили, не послухався. У затворі святий Микита впав у спокусу. Диявол явився йому як Ангел, і недосвідчений подвижник вклонився йому. Біс дав йому пораду, як уже досконалому ченцеві: "Ти не молись, а тільки читай і вчи інших, а я молитимуся замість тебе", - і став біля затворника, вдаючи, що молиться за нього. Спокушений інок Микита перевершив усіх у знанні книг Старого Завіту, а про Євангелію ні говорити, ні слухати не хотів.

Києво-Печерські старці прийшли до спокушеного і, помолившись, відігнали від нього диявола. Після цього преподобний Микита, залишивши за благословенням старців затвор, жив у суворому пості та молитві, найбільше вправляючись у послуху та смиренності.

Милосердний Господь по молитвах святих старців збудував його з глибини падіння на високий ступінь духовної досконалості. Згодом він був поставлений єпископом до Новгорода і за своє святе життя був нагороджений від Бога даром чудотворень.

Одного разу під час посухи він молитвою випрошував дощ з неба, вдруге після його молитви припинилася в місті пожежа.

13 років керував святитель Микита новгородською паствою і мирно помер 1108 року.