Собор Пресвятої Богородиці. На другий день після Різдва Христового святкується Собор Пресвятої Богородиці, пам'ять святого Йосипа Обручника, царя Давида (предка за тілом Господа Ісуса Христа) та святого Якова, брата Господнього, сина від першого шлюбу святого Йосипа Обручника. Святий Яків супроводжував разом з отцем своїм Йосипом Матір Божу та Богонемовля Ісуса при втечі до Єгипту.

Походження назви. Це свято називається «Собором» не тому, що присвячено кільком святим (як, наприклад, Собор 12 апостолів), а тому, що давні християни мали звичай цього дня збиратися у святі храми для прославлення Богоматері. Так само наступного дня після свята Хрещення Господнього відбувається святкування Собору чесного і славного Пророка, Предтечі та Хрестителя Господнього Івана (7 січня), коли православний народ збирається в храмі, щоб соборно помолитися, здійснити богослужіння та похвалу на честь того, хто послужив у справі Хрещення Христового.

До історії свята. Після того, як волхви пішли з Вифлеєму, Ангел Господній з'явився уві сні Йосипові, наказуючи йому, щоб він разом з новонародженим немовлям Ісусом Христом і Матір’ю Його, Пречистою Дівою Марією, утік до Єгипту і залишався там доти, доки йому наказано буде звідти. повернутися, бо Ірод хоче шукати Немовля, щоб занапастити Його. Йосип, вставши, взяв Немовля та Мати Його вночі і пішов до Єгипту. Але спочатку, перш ніж відходу свого туди, він виконав у Соломоновому храмі все, що визначено було за законом Господнім, бо дні очищення Пречистої і Пренепорочної Богоматері вже настали, і в тому храмі зустріли Господа нашого старець Симеон і Анна пророчиця. Потім, виконавши все, що було визначено в законі, Йосип пішов до Назарету, до свого дому. Бо так каже святий Лука: "І коли вони зробили все за законом Господнім, повернулися до Галілеї, до міста свого Назарету" (Лк.2: 39). Звідси очевидно, що вони не одразу попрямували з Вифлеєму до Єгипту, але спочатку пішли до храму Господнього, потім до Назарета і, нарешті, до Єгипту.

Про це свідчить і святий Феофілакт у тлумаченні на Євангелиста Матвія, коли пише так: "Питання: Як це говорить Євангелист Лука, що Господь пішов у Назарет після 40 днів після народження Свого і після Стрітення Свого старцем Симеоном? А тут святий Матвій говорить, що він прийшов до Назарету вже після повернення з Єгипту?

Відповідь: Знай, що Євангелист Лука згадує про те, про що промовчав Євангелист Матвій, саме що Господь (говорить Лука) після свого Різдва пішов до Назарету, а Матвій говорить про те, що трапилося вже після того, саме: як наш Господь утік до Єгипту і як після повернення звідти знову пішов до Назарету з Єгипту".

Отже, після виходу з храму Господнього святі мандрівники спочатку вирушили до Назарету і негайно зробили розпорядження щодо свого дому, а потім, захопивши все необхідне для подорожі, поспішно, вночі (щоб найближчі сусіди цього не впізнали) попрямували дорогою до Єгипту.

При цьому вони взяли з собою для служіння і Якова, старшого сина Йосипового, названого згодом братом Господнім, що видно з церковного співу на 23 жовтня, де співається так: "Втілення  Господнє мудро передбачило, щоб ти братом бувши, виявився учнем і самовдцем божественних таїн, утікаючи з Ним, був і в Єгипті з Йосипом і Матір’ю Ісусовою: з ними ж моли спастися нам ". (стихира 2-га на стихівні).

Звідси зрозуміло, що і Яків супроводжував святе сімейство на шляху до Єгипту, служачи йому під час подорожі. А втікав Господь до Єгипту зокрема і  для того, щоб показати, що Він є істинною людиною втіленою, а не духом і привидом (на що вказує святий Єфрем у слові на Преображення, коли каже: "Якби Він не був тілом, то тоді з Ким тікав Йосип до Єгипту"); а частково і для того, щоб навчити нас тікати від гніву і люті людської, а не з гордовито противитися їм. Так пояснює і Золотоустий: "У своїй втечі, - говорив він, - Господь навчає нас поступатися люті, тобто ухилятись пед людською ненавистю. І якщо Всемогутній втікає, то ми, горді, навчаємося цим не наражати себе на небезпеку". Мета втечі Господньої до Єгипту ще й та, щоб очистити Єгипет від ідолів і, як каже святий папа Лев, щоб не без цієї країни, в якій вперше через заколення ягнятия було прообразовано рятівне знамення хреста та Пасха Господнього, – приготувалося таїнство найсвятішої жертви. Також і щоб здійснилося наступне пророцтво Ісаїне: " Пророцтво про Єгипет. Ось на хмарі легенькій несеться Господь і прибуде в Єгипет, і затремтять перед лицем Його боввани Єгипту, і серце Єгипту розтане посеред нього". (Ісая 19, 1). У цьому місці під хмарою святий Амвросій розуміє Пречисту Діву, Яка принесла на руках Своїх Господа до Єгипту, і впали ідоли єгипетських богів. Та хмарина, Пречиста Діва, легка, бо Вона не обтяжена жодним тягарем будь-якого гріха чи плотської пожадливості та пізнання подружжя.

Передається і те, що коли праведний Йосип, Пречиста Діва і Богонемовляти йшли до Єгипту, в одному пустельному місці напали на них розбійники і хотіли відібрати у них осла, на якому вони везли те небагато, що потрібно було їм у дорогу, і на якому іноді і самі їздили. Один же з тих розбійників, побачивши Немовля надзвичайної краси і здивувавшись такій красі, сказав:

– Якби Бог прийняв на Себе людське тіло, то не міг би бути красивішим за це Немовля.

Сказавши це, він заборонив своїм товаришам, іншим розбійникам, і не дав їм нічим образити цих мандрівників. Тоді Пречиста Богородиця сказала тому розбійникові:

– Знай, що Немовля віддасть тобі щедрою відплатою за те, що ти охоронив Його.

Цей розбійник був той самий, що згодом, при Розп'ятті Христа, був повішений на хресті праворуч, і якому Господь сказав: "А тепер будеш зі мною в раю" (Лк.23:43). І здійснилося пророче передбачення Божої Матері, що "віддасть тобі це Немовля".

Коли вони ввійшли в Єгипетську країну і перебували в межах Фіваїди, вони наблизилися до міста Єрмополя

[Фіваїда - область знаменитого в давнину єгипетського міста Фіви; цим же ім'ям називався на ім'я головного міста і взагалі весь Верхній (Південний) Єгипет. Єрмополь – одне із значних міст стародавнього Єгипту, який служив видатним релігійним центром язичництва].

Біля входу в це місто росло дуже красиве дерево, що називалося "Персея", яке тамтешні жителі за своїм ідолопоклонницьким звичаєм шанували як бога через його висоти і величну красу, поклоняючись йому і приносячи йому жертви, бо в тому дереві жив і біс, шанований ними. Коли Пречиста Богоматір з Божественним Немовлям наблизилася до того дерева, одразу воно сильно потряслося, бо біс, злякавшись пришестя Ісуса, утік. А дерево прихилило свою верхівку до самої землі, віддаючи належне поклоніння своєму Творцеві та Його Батько, Пречистій Діві, крім того, воно захистило їх тінню своїх багато листяних гілок від сонячної спеки і тим дало можливість стомленим святим подорожнім відпочити. І в такому нахиленому вигляді залишилося те дерево у очевидний знак пришестя Господа до Єгипту. Після того, як під цим деревом Господь зі Своєю Матерією та Йосипом відпочивали, це дерево отримало цілющу силу, бо від його гілок зцілювались усілякі хвороби. Потім святі мандрівники насамперед увійшли до того міста та ідольського храму, що знаходився в ньому, і відразу всі ідоли впали. Про цей храм згадує Паладій в "Лавсаїці" [1]: "Ми бачили, - говорить він, - там (в Єрмополі) ідольський храм, в якому під час пришестя Спасителя впали всі ідоли ниць на землю. Також і в одному селищі, званому "Сірен", впало триста шістдесят п'ять ідолів в одному храмі, тоді як туди увійшов Христос із Пречистою Матір’ю[2].

Та й у всьому Єгипті під час пришестя Господнього скрушилися ідоли, і біси бігли з них, і здійснилося в цій події те, що пророкував св. пророк Єремія, перебуваючи в Єгипті, коли сказав "Всі ідоли повинні будуть впасти, і всі зображення богів журяться тоді, коли прийде сюди Діва Мати з Немовлям, народженим у яслах". З часу цього Єреміїного пророцтва у єгиптян існував звичай зображати Діву, що лежить на ліжку, а біля Неї Немовля, що лежить в яслах і повите пеленами, і поклонятися цьому зображенню. Коли одного разу цар Птолемей запитав єгипетських жерців, навіщо вони це роблять, ті відповіли "Це – таємниця, сповіщена найдавнішим предкам нашим одним святим пророком, і ми чекаємо виконання того пророцтва і розкриття цієї таємниці".

Після цього святі мандрівники повернули трохи убік від міста Єрмополя і, шукаючи місця для зупинки, увійшли до села, що називалося "Натарея", що лежить неподалік Іліополя[3]. Йосип біля цього селища залишив Пречисту Діву Марію з Христом Господом, а сам пішов у селище заради набуття потрібного. А то смоковниче дерево, що прихистило святих мандрівників під собою, роздвоїлося зверху до низу і опустило свій верх, утворюючи ніби шати чи намет над їхнім головою: а внизу, біля свого кореня, воно утворило в тій розколині ніби поглиблення, зручне для перебування, і там Пречиста Діва з Немовлям лягла і відпочила від подорожі. Те місце й досі у великому шануванні не тільки у християн, а й у сарацинів, які й досі (як це розповідається достовірними очевидцями) спалюють світильник із олією в розколині дерева на честь Діви з Немовлям. Йосипу і Пресвятій Богородиці захотілося залишитися в тому селищі і, знайшовши собі недалеко від того дерева хатину, вони почали в ній жити. Здійснилося й інше диво силою Божественного Немовля, бо там же, поблизу їхнього місця перебування і біля того чудового дерева, з'явилося раптово джерело живої води, з якого Пречиста Діва черпала для своєї потреби і в якому влаштовувала купання для Свого Немовляти. Існує те джерело і дотепер, маючи дуже холодну та здорову воду. А що ще дивніше, що в усій Єгипетській землі це єдине джерело живої води, і він славиться в тому селищі. Цим закінчується розповідь про перебування Пречистої Богоматері з Христом у Єгипті, де вони пробули кілька років. Але точної звістки про те, скільки років провів Господь у Єгипті – немає. Святий Єпіфаній каже, що – два роки, а Никифор три роки, а Георгій Кедрін – п'ять років; інші ж, як Амоній Олександрійський, вважають, що сім років. У всякому разі, безсумнівно, що до смерті Іродової, як і Євангеліє каже: "І там був до смерті Ірода" (Мт.2:15).

Після вбивства вифлеємських немовлят і після того, як окаянний Ірод загинув злою смертю, Ангел Господній знову з'явився уві сні Йосипові, наказуючи йому повернутися з країни Єгипетської в землю Ізраїлеву, бо (сказав він) "померли шукали душі немовляти". Йосип встав, взяв Немовлятко та Мати Його і пішов до Юдеї, яка становила найкращу та більшу частину землі Ізраїльської. Почувши ж, що Архелай царює в Юдеї замість Ірода, батька свого, він злякався йти туди. Бо Ірод залишив по собі трьох синів: першого Архелая, іншого Ірода Антипу, а третього, наймолодшого, Пилипа. Усі вони після смерті батька свого вирушили до Риму, до кесаря, через суперництво, оскільки кожен із них хотів отримати царство батька. Кесар, не даючи жодному царської честі, розділив царство на чотири частини, назвавши їх тетрархіями. Старшому брату Архелаю він дав Юдею, Іроду Антипі дав Галілею, а молодшому братові Пилипу – Трахонітську країну; А Авілінію дав він Лисанію, молодшому синові Лисанія старшого, колись друга Іродового, а потім убитого ним заздрості. Відпускаючи їх з Риму, кесар обіцяв Архелаю і царську честь, якщо він виявить хороше і дбайливе управління своєю частиною. Але Архелай нітрохи не кращий був за жорстокого батька свого, мучивши і вбиваючи багатьох, бо, прийшовши до Єрусалиму, він негайно вбив три тисячі народу і багатьох громадян велів мучити в день свята серед храму, перед усім зібранням юдеїв. Через таку свою жорстокість він був через кілька років обвинувачений, позбавлений влади і засланий в ув'язнення. Йосип при своєму поверненні почув, що царює цей злий Архелай, хоч і без царського титулу, і побоявся йти в Юдею, отримавши ж сповіщення уві сні від того Ангела, який уже раніше був йому, пішов у межі галилейські, у володіння Ірода Антипи, брата Архелая, бо цей Ірод з більшою лагідністю правив народом, ніж його брат; І оселився Йосип у місті Назареті, у своєму домі, де вони й раніше жили, щоб справдилось пророками, пророками про Христа Господа, що Він назветься назореєм. Йому слава на віки. Амінь.

Примітки:

[1] Паладій Єленопольський (з 368 по 430 р.) був уродженець Галатії; в 388 р. прибув Олександрію, звідти потім пішов у прилеглу пустелю для подвигів безмовності, та був переселився до Вифлеєм; у 399 р. обраний на єпископа Оленопольського, у Вифінії, у Малій Азії. Після цього імператор Аркадій заслав його як прихильника св. Івана Златоуста, у Верхній Єгипет, звідки у 408 р. він переміщений до Антини, а у 412 р. повернуто на свою кафедру до Оленополя. На прохання каппадокійського префекта Лавса в 420 р. він склав зібрання життєписів святих подвижників і сказань про них, яке на честь його назвав "Лавсаїком". – Пам'ять Паладія Оленопольського у суботу сирну.

[2] Всі подробиці про подорож Пресвятої Діви з Богонемовлям Ісусом і з прав. Йосипом до Єгипту і про перебування їх там так само, як і багато подробиць про Різдво Христове, запозичені з апокрифічних Євангелій, особливо з так званого "Євангелія дитинства Спасителя" також і з апокрифічного твору, відомого під назвою "Історія народження Марії та дитинства Спасителя" ", - Передання про падіння ідолів єгипетських при в'їзді її сімейства в Єгипет згадується і в акафісті Спасителеві, де говориться "ідолі бо Спасе наш, не терпляче Твоєї фортеці, падоша" (Ікос 6-й).

[3] Іліополь - місто в Нижньому (Північному) Єгипті.