Після сорока днів після народження Господа нашого Ісуса Христа, і після виконання днів законного очищення, Пречиста і Преблагословенна Діва Мати, разом зі святим Йосипом заручником, прийшла з Віфлеєму до Єрусалиму до храму Божого, принісши сорокаденного немовляти Христа.

За цим законом треба було, по-перше, після народження очиститися через принесення Богу належної жертви і через ієрейську молитву, і, по-друге, треба було поставити перед Господом первородного немовля і зробити викуп за нього за встановлену ціну (Лев.12:7) ).

Собор Пресвятої Богородиці. На другий день після Різдва Христового святкується Собор Пресвятої Богородиці, пам'ять святого Йосипа Обручника, царя Давида (предка за тілом Господа Ісуса Христа) та святого Якова, брата Господнього, сина від першого шлюбу святого Йосипа Обручника. Святий Яків супроводжував разом з отцем своїм Йосипом Матір Божу та Богонемовля Ісуса при втечі до Єгипту

Кожного року велично і радісно в духовному піднесенні святкуємо ми Втілення Сина Божого. Це торжество є початком і основою нашого спасіння. Адже сенс Різдва Христового полягає в тому, що Син Божий – одна із трьох іпостасей Святої Тройці, з’єднавшись з нашою людською природою через народження від Пресвятої Діви і Святого Духа, оновив наше єство, визволивши його від гріха і смерті. В це свято ми знову переконуємось, що Господь не залишив світ і кожного з нас без своєї безмежної любові та ласки.

Про події свята Різдва Христового оповідають два євангелисти-синоптики: апостоли Матвій і Лука, причому їх розповіді відрізняються одна від одної. Звичайно, в цій відмінності бачиться особлива цінність кожної розповіді, бо євангелисти взаємно доповнюють один одного і кожен повідомляє відомості, які не згадуються іншим. Згадаймо також, що хронологія подій від Різдва Христового, що використовується нами, — не зовсім точна, бо монах Діонісій Малий, який вперше розрахував час народження Христа, припустився низки помилок. Тому можна з великою впевненістю вважати, що Ісус Христос народився в період від 7 до 5 року до н.е., саме в цей час відбувалися євангельські події, короткий переказ яких з коментарями ми пропонуємо далі

Свято Введення в храм Богородиці - найпізніше серед дванадесятих.

До VIII століття спогад введення Діви Марії в храм був змістом свята Різдва Пресвятої Богородиці, про що говорить 2-й канон Різдва Богородиці, складений преподобним Андрієм Критським.

Окреме святкування Введення Пресвятої Богородиці до храму зароджується в VIII столітті і саме в Константинополі. Це свято згадується переважно у візантійських джерелах і в його богослужінні присутні співи тільки константинопольських авторів

ПРЕОБРАЖЕННЯ Господнє, християнське свято, присвячене згадці про Преображення Ісуса Христа. Святкується 19 серпня православними і 6 серпня католиками. У Православній Церкві — Господське двонадесяте свято. Усі три синоптичних Євангелія містять подібні описи Перетворення Господня (Матвій 17:1; Марко 9:2; Лука 9:28). Незабаром після того, як Спаситель відкрив учням, що Йому слід постраждати, бути вбитим і на третій день воскреснути, Він завів трьох апостолів — Петра, Якова й Івана на гору Фавор і преобразився перед ними: обличчя Його просяяло, як сонце, одяг зробився білим, як сніг. Преображення Христове супроводжувалося з’явою старозавітних пророків Мойсея й Ілії, які говорили з Ісусом про Його близький відхід. Усіх їх осінила світла хмарина, і з неї почувся голос: «Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав. Його слухайтеся!».

Свято Вознесіння Господнього – рухоме дванадесяте свято православної церкви. Рухомим воно називається тому, що відзначається не в числі, а залежить від дня, на який випало світле Христове Воскресіння – Пасха, і святкується на сороковий день після Великодня. Про вознесіння Ісуса Христа на небо були пророцтва ще в Старому Заповіті. В 109-му (110-му згідно з єврейсько-масоретською Біблією) псалмі Давида читаємо: “Промовив Господь Господеві моєму: «Сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів за підніжка ногам Твоїм!” (Псалом 109(110), 1 вірш)

Пресвята Діва Марія народилася в той час, коли люди дійшли до таких меж морального занепаду, при яких їх спасіння здавалося вже неможливим. Кращі уми тієї епохи усвідомлювали і часто відкрито говорили, що Бог повинен зійти в світ, щоб виправити віру і не допустити погибелі роду людського. Син Божий схотів для порятунку людей прийняти людське єство, і Пречисту Діву Марію, єдину гідну вмістити в Себе і втілити Джерело чистоти і святості, Він обирає Собі Матір'ю.