Святий Степан походив із євреїв, які жили за кордоном, тобто поза Святою Землею. Таких євреї називалися елліністами, оскільки в них відчувався вплив грецької культури, яка домінувала в Римській імперії. Після сходження Святого Духа на апостолів Церква стала швидко зростати, і виникла потреба піклуватися про сиріт, вдів і бідних взагалі, які прийняли Хрещення. Апостоли запропонували християнам виділити сімох гідних чоловіків для опіки нужденних. Посвятивши цих сімох людей у диякони (що означає помічники, служителі), апостоли зробили їх своїми найближчими помічниками. Серед дияконів виділявся своєю міцною вірою та даром слова молодий Степан, званий архидияконом, тобто першим дияконом. Незабаром диякони, крім допомоги бідним, почали брати найближчу участь у молитвах та богослужіннях.

Степан проповідував у Єрусалимі слово Боже, підкріплюючи істинність своїх слів знаменами та чудесами. Успіх його був дуже великий, і це порушило проти нього ненависть фарисеїв – ревнителів закону Мойсея. Вони схопили його і привели до синедріону – найвищого судилища у євреїв. Тут фарисеї представили фальшивих свідків, які стверджували, що він у своїх проповідях ображає Бога і пророка Мойсея. На своє виправдання святий Степан виклав перед синедріоном історію єврейського народу, показуючи на яскравих прикладах, як євреї завжди чинили опір Богові і вбивали посланих Ним пророків. Члени синедріону, слухаючи його, все більше розгорялися гнівом.

У цей час Степан побачив, як над ним розкрилося Небо, і він вигукнув: «Я бачу небеса відкриті і Сина Людського, що стоїть праворуч Бога» (Дії 7, 56). Почувши це, члени синедріону розлютилися. Затикаючи свої вуха, вони кинулися на Степана і потягли його до міста. Тут, як наказував закон, свідки, які перші звинуватили Степана, першими почали побивати його камінням. При цьому був присутній юнак, ім'ям Савл, якому було доручено стерегти одяг побиваючих камінням. Він схвалював убивство Степана. Падаючи під градом каміння, Степан вигукнув: «Господи Ісусе! Не зарахуй їм гріха цього і прийми дух мій». Подія ця і мова Степана в синедріоні описав євангелист Лука в книзі Дій апостолів, розділи 6-8.

Так архидиякон Степан став першим мучеником за Христа у 34 році після Різдва Христового. Після цього в Єрусалимі почалося переслідування християн, від якого вони були змушені тікати в різні частини Святої Землі та сусідні країни. Так християнська віра стала поширюватися у різних частинах Римської імперії. Кров першомученика Степана не пролилася даремно. Незабаром Савл, який схвалював це вбивство, увірував, хрестився і став знаменитим Павлом – одним із найуспішніших проповідників Євангелія. Через багато років Павло, відвідавши Єрусалим, був також схоплений розлюченим натовпом іудеїв, які хотіли побити його камінням. У своїй розмові з ними він згадав про безневинну смерть Степана і про свою участь у ній (Дії 22).