Святі апостоли від 70 Прохор, Никанор, Тімон і Пармен були першими дияконами Христової Церкви.

У книзі Дій Апостолів (Дії 6:1-6) розповідається, що в Єрусалимі дванадцять апостолів обрали сімох чоловіків: «Тими ж днями, як учнів намножилось, зачали нарікати на євреїв огречені, що в щоденному служінні їхні вдовиці занедбані. Тоді ті Дванадцять покликали багатьох учнів та й сказали: Нам не личить покинути Боже Слово, і служити при столах. Отож, браття, виглядіть ізпоміж себе сімох мужів доброї слави, повних Духа Святого та мудрости, їх поставимо на службу оцю. А ми перебуватимемо завжди в молитві та в служінні слову. І всім людям сподобалося оце слово, і обрали Степана, мужа повного віри та Духа Святого, і Пилипа, і Прохора та Никанора, і Тимона та Пармена, і нововірця Миколу з Антіохії, їх поставили перед апостолів, і, помолившись, вони руки поклали на них. (Дії Апостолів 6:1-6))

Свята Церква здійснює їхню спільну пам'ять 28 липня, хоча вони померли у різний час та в різних місцях.

Святий Прохор спочатку супроводжував первоверховного апостола Петра і від нього поставлений єпископом до міста Нікомідії. Після Успіння Божої Матері Прохор був супутником і співробітником святого апостола Івана Богослова і разом із ним засланий на острів Патмос. Там він записав Одкровення Боже, що було святому апостолу Івану, про кінцеву долю світу (Апокаліпсис). Після повернення до Нікомідії святий Прохор звертав язичників до Христа в місті Антіохії і там прийняв мученицький спочинок.

Святий Никанор постраждав у той день, коли був побитий камінням святий першомученик архидиякон Стефан та безліч інших християн.

Святий Тимон був поставлений апостолами на єпископа міста Басторії в Аравії і постраждав від юдеїв та язичників за проповідь Євангелія. Він був кинутий у піч, але силою Божою вийшов із неї неушкодженим. Переказ Римської церкви каже, що святий Тимон помер розіп'ятим на хресті.

Святий Пармен старанно проповідував Христа у Македонії. Помер він від хвороби, що відвідала його. Існує також думка, що святий Пармен постраждав за Траяна (98–117) в останній рік його царювання, прийнявши мученицький спочинок.