Після сорока днів після народження Господа нашого Ісуса Христа, і після виконання днів законного очищення, Пречиста і Преблагословенна Діва Мати, разом зі святим Йосипом заручником, прийшла з Віфлеєму до Єрусалиму до храму Божого, принісши сорокаденного немовляти Христа.

За цим законом треба було, по-перше, після народження очиститися через принесення Богу належної жертви і через ієрейську молитву, і, по-друге, треба було поставити перед Господом первородного немовля і зробити викуп за нього за встановлену ціну (Лев.12:7) ).

Так було наказано Господом у Старому Завіті Мойсеєві, у якого в книгах про закон очищення матері пишеться так: «І він принесе це перед Господнє лице, і очистить її, і вона очиститься від джерела своєї крови. Це закон про породіллю дитини чоловічої або жіночої статі. А коли рука її не спроможеться на ягня, то візьме вона дві горлиці або двоє голубенят, одне на цілопалення й одне на жертву за гріх, й очистить її священик, і вона стане чиста. Промовляй до Ізраїлевих синів, говорячи: Коли жінка зачне, і породить дитя чоловічої статі, то буде нечиста сім день; як за днів нечистоти місячного її, буде нечиста вона. А восьмого дня буде обрізане тіло крайньої плоті його. І буде вона сидіти в крові очищення тридцять день і три дні. До всякої святощі не буде вона доторкатися, а до святині не ввійде аж до виповнення днів очищення її.» (Левит12, 7 – 8; 12, 2 – 4).

А про посвяту Богу первістків чоловічої статі в законі так говориться: "Посвяти Мені кожного перворідного, що розкриває всяку утробу серед Ізраїлевих синів, серед людини й серед худоби, для Мене воно! (Вихід 13, 2)» [1]. І вдруге: «Так зробиш волові своєму, і дрібній худобі своїй: сім день буде вона з своєю матір'ю, а восьмого дня даси її Мені. (Вихід 22, 29)». Це було потрібне за те велике благодіяння Боже в Єгипті, коли Господь, побиваючи єгипетських первістків, пощадив Ізраїлевих (Вих.11, 5 – 7). Тому ізраїльтяни приносили своїх немовлят у храм, посвячуючи їх Богу, як належну данину, встановлену законом. І знову викуповували їх у Бога собі за встановлену ціну, що називалася "викупним сріблом", і віддавалася службовцям при храмі Господньому Левитам, як про це написано в четвертій книзі Мойсея (Чис.3, 49 – 51). Встановлена ж ціна викупу складалася з п'яти священних сиклів церковної ваги, а кожен священний сикль мав у собі двадцять пенязи[2]. Виконуючи цей закон Господній, Мати Божа нині прийшла до храму із Законодавцем. Прийшла очиститись, хоч і не вимагала очищення, як нескверна, дурна, нетлінна, пречиста. Бо Та, що зачала без чоловіка і похоті, і народила без хвороби та порушення Своєї дівочої чистоти, не мала скверни, властивої жінкам, що народять за природним законом: бо що родила Джерело чистоти, як могла торкнутися нечистота? Христос народився від Неї, як плід від дерева; і як дерево, по народженні свого плоду, не пошкоджується і не осквернюється, так і Діва, по народженні Христа, плоду благословенного, залишилася непошкодженою та непоганою. Христос походить від Неї, як сонячний промінь проходить крізь скло або кристал. Сонячний промінь, що проходить крізь скло або кристал, не розбиває і не псує його, але ще більше освітлює. Не пошкодив дівства Матері Своєї та Сонце Правди – Христос. І двері природного народження, чистотою закарбовані і дівою охоронювані, не осквернив звичайними для жінок кровотечами, але, пройшовши надприродно, ще більше посилив її чистоту, освятивши її своїм походженням, і просвітивши Божественним світлом благодаті. Абсолютно не потрібно було ніякого очищення для Бога, що народила без винищення Бога-Слова. Але щоб не порушити закон, а виконати його, прийшла очиститися абсолютно чиста і не має ніякої пороку. Разом з цим сповнена смирення, Вона не пишалася Своєю нетлінною чистотою, але прийшла, неначе нечиста, стати разом з нечистими жінками перед дверима храму Господнього, і вимагати очищення, не гребуючи нечистими і грішними. Принесла і жертву, але не як багаті, що приносили непорочного однорічного ягня, а як бідні, що приносили двох горлиць, або двох голубиних пташенят, у всьому виявляючи смиренність і любов до злиднів, і уникаючи гордині багатих. Бо з золота, принесеного волхвами (Мт.2:11), Вона взяла небагато, і то роздала жебракам та убогим, утримавши для Себе тільки найнеобхідніше на дорогу до Єгипту. Купивши згаданих двох птахів, Вона принесла їх за законом для жертви, а разом з ними принесла і Свого первородне Немовля. "Принесли Його до Єрусалиму, щоб представити перед Господа" (Лк.2:22) - говорить Євангеліст Лука, тобто повернути Боже Богу, бо в законі Господньому написано, що всяке немовля чоловічої статі, що розкриває неправду, має бути присвячене Господу (Вих.13:2). Тримаючи на руках Своїх новонароджених, Свята Діва Марія схилила коліна перед Господом і з глибоким благоговінням, як дорогоцінний дар, підносила і зраджувала Немовля Богові, говорячи:

– Ось, Син Твій, Стародавній Отче, Якого Ти послав втілитися від мене для спасіння людського роду! Ти Його породив раніше віків без Матері, а я за Твоїм уподобанням, за віком, народила Його без чоловіка; ось плід утроби моїй первонароджений, Духом Святим у мені зачатий, і невимовно, як Ти Один знаєш, від мене походить: Він Первенец мій, найперше Твій, Тобі соприсносущий і собезначальний, первісток Тобі Одному належний, бо Він є від Тебе, що зійшов, не відступивши від Твого Божества. Прийми Первенца, з Яким Ти повіки створив (Євр.1:2), і з Яким разом світла засяяти наказав: прийми втілене від мене Твоє Слово, Яким Ти утвердив небо, заснував землю, зібрав на поєднання води: прийми від мене Твого Сина, Якого приношу Тобі на це велике, нехай про Нього і про Мене влаштуєш так, як Тобі завгодно, і нехай викупиш рід людський Його тілом і кров'ю, прийнятою від Мене.

Промовивши ці слова, Вона віддала Своє дорогоцінне Чадо в руки архієрею, як наміснику Божому, ніби віддаючи Його Самому Богу. Після цього Вона викупила Його, як вимагав закон, встановленою ціною, - п'ятьма священними сиклями, число яких як би передбачило п'ять священних виразок на тілі Христа, прийнятих Ним на хресті, якими весь світ був викуплений від клятви законної та від роботи ворожістю [3] .

У той самий час, коли Мати Божа принесла немовля Ісуса для виконання над Ним звичаю, що наказав закон, до храму прийшов, керований Духом Святим, старець Симеон, людина праведна і благочестива, яка чекала на втіху Ізраїлеву, що мала наступити з настанням Месії[4]. Він знав, що очікуваний Месія вже наближається, бо скіпетр перейшов від Юди до Ірода, і сповнювалося пророцтво праотця патріарха Якова, що передрік, що не збідніє князь від Юди, доки не прийде очікування народів, Христос Господь (Бут.49:49). Так само закінчилися і Даниїлові седміни числом сімдесят, після чого, за пророцтвом, має бути наступ Месії. Водночас і самому святому Симеону Духом Святим було обіцяно не бачити смерті, перш ніж він не побачить Христа Господнього. Симеон, подивившись на Пречисту Діву і на Немовля, що було на її руках, побачив благодать Божу, що оточує Матір з Немовлям, і, пізнавши від Святого Духа, що Цей є очікуваний Месія, поспішно підійшов і, прийнявши Його з невимовною радістю і благоговій. віддавав Богові велику подяку. Він, вибілений сивиною, як лебідь перед своєю кончиною, заспівав пророчу пісню: "Нині відпускаєш раба Твого, Владико, за дієсловом Твоїм, з миром".

"Не мав я, - як би так казав він, - миру в думках своїх, усі дні чекаючи Тебе, і всі дні перебував у смутку, поки Ти прийдеш: нині ж, побачивши Тебе, я отримав Дар, і, звільнившись від смутку, відходжу звідси з радісною звісткою до моїх батьків: сповіщу про Твоє пришестя в світ праотця Адама і Авраама, Мойсея і Давида, Ісаї та інших святих отців і пророків, невимовну радість принесу я їм, що мешкають досі, до них і відпусти. 12 І, покинувши смуток, вони звеселялись про Тебе, визволителя твоєго, відпусти мене раба Твого, після багаторічної праці, заспокоїтися на лоні Авраамовому: очі мої вже бачили Спасіння Твоє, приготоване для всіх людей, очі мої бачили Світло, приготоване для розсіяння пітьми, для народів, для одкровення їм невідомих Божественних Таїн, – Світло, що засяяло для прославлення людей Твоїх Ізраїля, яке Ти обіцяв через пророка Ісаю, сказавши: "Дам Сіону спасіння, Ізраїлю славу Мою" (Іс.46:2).

Йосип і Пречиста Діва, чуючи все сказане Симеоном про Немовля, дивувалися; притому вони бачили, що Симеон говорить до Немовляти, не як до немовляти, але як до "Старого дня" [5], і молячись звертається до Нього не як до людини, а як до Бога, що має владу життя і смерті і може відразу відпустити старця до іншого життя, або утримати у справжньому. Симеон звернувся з благословенням і до них, вихваляючи і величаючи невинну Мати, яка народила у світ Бога і людину, і ублажаючи уявного отця святого Йосипа, що сподобився бути служителем такої обряди. Потім, звернувшись до Марії, Матері Його, а не до Йосипа – бо він прозрівав у ній своїми очима безмужну Матір, – Симеон сказав:

- Цей послужить на падіння і повстання багатьом в Ізраїлі: на падіння тим, які не захочуть вірувати словам Його, на повстання тим, що з любов'ю приймуть святу проповідь Його, - на падіння книжникам і фарисеям, засліпленим злобою, на повстання простим рибалкам і людям немудрим. Він вибере не мудрих, а мудрих віків цього осоромить, – на падіння старозавітного іудейського соборища, і на повстання благодатної Церкви Божої. Цей послужить прапором для суперечок [6], бо великий розбрат станеться в людях через Нього: одні назвуть Його благим, інші ж скажуть, що він дурить людей; і покладуть Його, за словом пророка Єремії, "ніби метою для стріл" (Плч.3: 12); повісивши на хресному дереві, вразивши як стрілами, цвяхами та списом. У той час, безчолова Мати, – продовжував старець, – душу Твою пройде зброя печалі та серцевого болю, коли побачиш пригводженим до хреста Сина Свого, коли Ти з великим болем у серці й риданнями проводжатимеш зі світу цього Того, Кого на світ Ти народила. без хвороби.

Тут же в храмі була й Ганна пророчиця, дочка Фануїлова з коліна Ассирова. Вона була вдова, яка вже дуже старіла, – їй було вісімдесят чотири роки; - вона сім років тільки прожила зі своїм чоловіком і, овдовівши, проводила Богоугодне життя, не відходячи від храму, але в пості та молитві служачи Богові день і ніч. Прийшовши в той час у храм, Анна багато пророкувала про принесене в храм Господнє Немовля, до всіх, хто очікував визволення в Єрусалимі[7]. Чуючи і бачачи все це, книжники та фарисеї розпалювалися в серцях своїх, і обурювалися на Симеона та Ганну за їхні свідчення про Отрока. Вони не промовчали, але про все, що сталося і сказане в храмі, сповістили Ірода царя[8]. Негайно він послав воїнів із наказом відшукати Божественне Немовля Христа-Господа і вбити Його; але вони вже не знайшли Його: за наказом, даним Йосипові уві сні, Він знаходився в Єгипті. Святий Йосип з Пречистою Богородицею, виконавши в храмі все необхідне законом, не поверталися до Віфлеєму, а пішли до Галілеї, у своє місто Назарет[9], а звідти швидко зникли до Єгипту (Мт.2:13-14). А юнак зростав, і зміцнювався духом, наповнюючись мудрістю, і Божа благодать перебувала на Ньому (Мт.2:40).

Примітки

[1] За силою цього закону на згадку про те, що в ніч перед виходом євреїв з Єгипту Ангел-Згубник винищив усіх первістків єгипетських, всі первістки єврейські мали бути присвячені в особливе служіння Богу, т. е. для служіння при святилищі. Коли ж згодом для цього обрано було одне тільки Левіїне коліно, то за первородних призначено було викуп у п'ять шеклів срібла.

[2] Священний сикль становить наші гроші близько 5 коп.

[3] За сказанням святого Димитрія Ростовського, святі отці додають, що святий пророк Захарія, батько Предтечі, що прийшла до храму для очищення Пречисту Діву з Немовлям поставив не на місці дружин, що приходять для очищення, а на місці дівчат, на якому дружинам, які мають чоловіків, ставати не дозволялося. І коли книжники і фарисеї, побачивши це, почали виражати обурення, Захарія, ставши перед ними, сповістив, що ця Матір і через Різдво є Діва чиста. Коли ж вони не повірили цьому, Захарія сказав, що людське єство, як і всяке творіння, має служити Творцеві своєму, і в Його всесильних руках знаходиться улаштування Своєї тварі, як завгодно Його звільненню, а так само і влаштування того, щоб Діва народила. , І по різдві перебувала Дівою: "Тож і я цю матір не усунув, сказав він, - з місця, призначеного для дівчат, тому що вона понад усіх дів".

[4] Пророцтво про 70-ти тижнів знаходиться у Данила 9-а гол.

[5] Під образом старого днями, тобто глибокого старця, бачив Бога пророк Даниїл (Дан.7: 9-13). у свящ. Писання старість іноді є символом вічності Божої.

[6] На предмет суперечки, у спірне прапор, – образ узятий від військового прапора під час битви, яке одна сторона намагається відбити, а інша захистити. Господь став прапором суперечки у тому сенсі, що одні – невіруючі – намагалися знищити Його (чого й думали досягти розп'яттям Сина Божого), інші – віруючі – стояли і стоять під цим прапором і за нього ратують.

[7] З цього видно, що в Єрусалимі в той час було досить людей, які жили надією на швидке явище Обіцяного Месії, справжніх ізраїльтян, які, без сумніву, зраділи великою радістю, почувши про виконання їхніх очікувань і молитов.

[8] Ірод, званий в історії Великим, син Антипатра, царя юдеїв, спочатку був правителем Галілеї, але за першого римського імператора Октавії Августа, в 40 р. до Р. Хр., отримав титул іудейського царя і керував всією Іудеєю, яка тоді була підпорядкована Римській державі.

[9] Лк.2: 39. Віфлеєм - маленьке місто, недалеко від Єрусалиму, у напрямку на південь, а від Назарета, галілейського міста, Віфлеєм знаходиться на відстані трьох днів шляху або трохи більше.