Василій Великий народився близько 330 року у Кесарії. У сім'ї Святителя Василія до лику святих зараховані матір Емілія (пам'ять 1 січня), сестра Макрина (пам'ять 19 липня), брат Григорій (пам'ять 10 січня). Батько був адвокатом, під його керівництвом Василій здобув початкову освіту, потім він навчався у найкращих вчителів Кесарії Каппадокійської, де познайомився зі святим Григорієм Богословом (пам'ять 25 січня), а пізніше перейшов до шкіл Константинополя. На завершення навчання Святитель Василій вирушив до Афін – центру класичної освіти.

В Афінах Святитель Василій Великий набув усіх доступних знань. Про нього говорили, що він так вивчив все, як інший не вивчає одного предмета, кожну науку він вивчив до такої досконалості, ніби не вчився нічому іншому. Філософ, філолог, оратор, юрист, природознавець, який мав глибокі знання в медицині, – це був як корабель, настільки навантажений вченістю, як це містко для людської природи».

В Афінах між Василієм Великим та Григорієм Богословом встановилася найтісніша дружба, що тривала все життя. Близько 357 року святий Василій повернувся до Кесарії, де невдовзі вступив на шлях аскетичного життя. Василій, прийнявши Хрещення від єпископа Кесарійського Діанія, був поставлений читцем. Бажаючи знайти духовного керівника, він відвідав Єгипет, Сирію, Палестину. Наслідуючи наставників, повернувся до Кесарії і оселився на березі річки Ірис. Навколо нього зібралися ченці. Сюди ж Василій залучив свого друга Григорія Богослова. Вони трудилися у суворій помірності; при важких фізичних працях вивчали твори найдавніших тлумачів Святого Письма. У часі царювання Констанція (337-362) поширилося лжевчення Арія. Церква закликала до служіння Василія та Григорія. Василій повернувся до Кесарії, де у 362 році був висвячений у сан диякона, у 364 році – у сан пресвітера. За правління імператора Валента (334–378), прихильника аріан, у важкі часи для православ'я до Василія перейшло управління церковними справами. У цей час він склав чин Літургії, «Розмови на Шестидні», а також книги проти аріан.

В 370 році Василій був зведений єпископом на Кесарійську кафедру. Він прославився своєю святістю, глибоким знанням Святого Письма, великою вченістю, працями на благо церковного миру та єдності. Серед постійних небезпек Святитель Василій підтримував православних, утверджуючи їхню віру, закликаючи до мужності та терпіння. Усе це викликало ненависть щодо нього аріан. Всі свої особисті кошти він використовував на користь бідних: створював притулки, дивовижні будинки, лікарні, влаштував два монастирі – чоловічий та жіночий.

Аріани всюди переслідували його. Святителю Василію загрожували розоренням, вигнанням, тортурами та смертю. Він же сказав: «Смерть для мене є благодіянням. Вона швидше приведе мене до Бога, для Якого живу і працюю».

Хвороби від юності, праці вчення, подвиги помірності, турботи та скорботи пастирського служіння виснажили сили святителя, і 1 січня 379 року він переставився до Господа, у віці 49 років. Останніми словами святителя були: «У Твоїй руки віддаю дух мій» (Пс.30:6).

Після смерті святителя Василія Великого, його тіло було поховано в гробниці отців, серед останків його попередників по Кесарійській кафедрі та мощів чесних мучеників.

Церква одразу почала святкувати його пам'ять. Сучасник Василія Великого, єпископ Амфілохій (пам'ять 23 листопада) так оцінив його заслуги: «Він належить не одній Кесарійській Церкві, і не свого часу, не одним одноплемінникам своїм був корисний, але по всіх країнах і градах всесвіту і всім людям приносив і приносить користь, і для християн завжди був і буде вчителем спасительним».

У Константинополі довго відбувалися суперечки про те, кому з трьох святителів слід віддавати перевагу. Одна частина людей звеличувала святителя Василія (пам'ять 1 січня), інша стояла за Григорія Богослова (пам'ять 25 січня), третя шанувала святителя Івана Золотоустого (пам'ять 13 листопада).

Від цього серед християн відбулися церковні розбрати: одні називали себе василіанами, інші – григоріанами, треті – Іванітами.

За Божою волею в 1084 році митрополиту Євхаїтському Івану з'явилися три святителі і, оголосивши, що вони рівні перед Богом, наказали припинити суперечки і встановити спільний день святкування їхньої пам'яті.

Святі мощі

Десниця святителя Василія знаходиться у Венеції, у православному грецькому кафедральному соборі великомученика Георгія Побідоносця. У ХVI столітті вона була подана в дар грецької церкви одним з членів імператорської сім'ї Палеологів, яка там проживала. Із захопленого турками Константинополя святиню перевіз митрополит Філадельський Гаврило (Севір).

Частина правиці, що написала Божественну літургію, зберігається у великому Метеорському монастирі Преображення Господнього у Греції.