Обрізання як обряд посвяти Божеству існувало у багатьох народів, у тому числі і в єгиптян. У єврейському розумінні кров священна, тому що «кров є душа», кров, що тече з органу, що дає життя, означає посвяту Богові життя, прийнятого як дар. У ізраїльтян цей обряд став знаменувати вступ до союзу-завіту Авраама та обраного народу з Богом і мав нагадувати народу про зобов'язання, що випливають із цього.

Православна Церква відзначає 1 січня свято Обрізання Господнього. У всіх храмах цього дня відбудуться святкові богослужіння.

Євангельське переказ свідчить, що на восьмий день після народження Ісус Христос, за старозавітним законом, пройшов обряд обрізання. Обряд був встановлений для всіх немовлят чоловічої статі на знак заповіту Бога з предком Авраамом та його нащадками.

При здійсненні цього обряду Божественному Немовляті було дано ім'я Ісус (Спаситель) (Мф.1:21), проголошене архангелом Гавриїлом ще в день Благовіщення Діві Марії.

Згідно тлумачення отців Церкви, Бог-Син прийняв обрізання, щоб показати людям приклад неухильного виконання Божественних настанов, і щоб ніхто згодом не міг засумніватися в тому, що Він був істинною Людиною, а не носієм примарної плоті, як вчили деякі єретики.

У Новому Завіті обряд обрізання поступився місцем таїнству Хрещення, прообразом якого він і був.

Свідчення про святкування Обрізання Господнього у Східній Церкві сягають IV століття.

Свято Обрізання Господнього триває один день і поєднується зі святкуванням пам'яті святого Василя Великого, архієпископа Кесарії Каппадокійської, через що в народі він відомий під ім'ям дня Василія.