Свята мучениця Пелагія, діва Тарсійська жила в III столітті в місті Тарсі Кілікійської області Малої Азії. Вона була дочкою знатних язичників і коли почула від знайомих їй християн проповідь про Ісуса Христа Сина Божого, увірувала в Нього і побажала зберігати цнотливість, присвятивши Господу все своє життя. Спадкоємець імператора Диоклитіана (усиновлений ним юнак), побачивши дівчину Пелагію, зачарувався її красою і побажав взяти її в дружини. Але свята діва сказала юнакові, що вона заручена з Безсмертним Нареченим - Сином Божим і відмовляється від земного подружжя. Така відповідь Пелагії розгнівала царственого юнака, однак він вирішив на деякий час залишити її в спокої, сподіваючись, що вона змінить свій напрям думок. Тим часом Пелагія впросила свою матір відпустити її до своєї годувальниці, яка виховувала її в дитинстві, потай сподіваючись відшукати єпископа Тарсійского Клінона, що втік в гори під час гоніння на християн, і прийняти від нього святе Хрещення. У сонному видінні Пелагії з'явився образ єпископа Клінона, що глибоко зафіксувався в її пам'яті. Свята Пелагія вирушила до годувальниці на колісниці, в багатих шатах і в супроводі цілої свити слуг, як побажала того її мати. Назустріч святій Пелагії за особливою вказівкою Божою вийшов єпископ Клінон. Пелагія одразу впізнала єпископа, образ якого з'явився їй уві сні. Вона впала до його ніг, просячи хрещення. За молитвою єпископа з землі вийшло джерело води. Єпископ Клінон хрестив святу Пелагію, під час таїнства з'явилися Ангели і покрили обраницю Божу світлим покривалом. Причастивши благочестиву діву Святих Таїн, єпископ Клінон підніс разом з нею молитовну подяку до Господа і відпустив її в подальший шлях. Повернувшись до слуг, що очікували її, свята Пелагія проповідує їм про Христа, і багато хто з них навернулися і увірували. Вона намагалася навернути до віри в Христа свою матір, але озлоблена мати послала сказати царському сину, що Пелагія християнка і не бажає бути його дружиною. Хлопець зрозумів, що Пелагія для нього втрачена, і, не бажаючи віддавати її на муки, сам пронизав себе мечем.

Тоді мати Пелагії злякалася гніву імператора, зв'язала дочку і відвела її на суд до Диоклитіана як християнку і уявну винуватицю смерті спадкоємця престолу. Імператор зачарувався незвичайною красою дівчини і намагався відвернути її від віри в Христа, обіцяючи їй усілякі земні блага і обіцяючи зробити її своєю першою дружиною. Але свята діва з презирством відкинула пропозиції царя і сказала: "Ти дурієш, царю, кажучи мені такі речі. Знай же, що я не виконаю твого бажання, бо я гидую твоїм мерзенним шлюбом, так як у мене є Наречений - Христос, Цар Небесний . Не бажаю я твого царського, суєтного і тимчасового вінця, бо в Господа мого у Небесному Царстві мені уготовані три нетлінних вінця. Перший за віру, так як я увірувала всім серцем моїм в Бога Істинного; другий за чистоту, тому що я вручила Йому моє дівування; третій за мучеництво, бо я хочу прийняти за Нього всяку муку і покласти душу мою заради моєї любові до Нього ". Тоді Диоклитіан засудив Пелагію до спалення в розпеченому відлитому мідному волі. Не дозволивши катам доторкнутися до свого тіла, свята мучениця сама, осінивши себе хресним знаменням, з молитвою увійшла в розпечену піч, в якій тіло її розплавилося, як миро, наповнивши все місто пахощами; кістки ж святої Пелагії залишилися у вогні неушкодженими і були викинуті язичниками за місто. Тоді з пустелі прийшли чотири леви і сіли близько кісток, не допускаючи до них ані птахів, ані звірів. Леви охороняли останки святої до тих пір, поки не прийшов на те місце єпископ Клінон. Він зібрав їх і з почестями поховав. Муки і смерть святої Пелагії відбулися в 290 році. У часі царювання імператора Костянтина (306 - 337), коли припинилися гоніння на християн, на місці поховання святої Пелагії була побудована церква.