У часі царювання римського імператора Клавдія (41-54) в Рим з Антіохії прийшов святий апостол Петро і висвятив Антиохийця Аполлінарія, який прийшов з ним, в єпископа Равеннійского. Прийшовши в Равенну як мандрівник, святий Аполлінарій попросив притулку у місцевого жителя, воїна Іринея, і в бесіді з ним відкрив, хто він і з якою метою прийшов. У Іринея був сліпий син, якого святий Аполлінарій, звернувшись з молитвою до Господа, зцілив. Воїн Іриней і його сімейство першими в Равенні увірували в Христа. Святитель залишився жити в будинку Іринея і проповідував про Христа всім, що бажали слухати його слово. Одним з чудових зцілень, здійснених святим Аполлінарієм, було зцілення невиліковно хворої дружини равеннійського трибуна – Теклі. Після того, як по молитві святого вона встала з ліжка абсолютно здоровою, увірувала у Христа не тільки вона, але й сам трибун.