За правління імператора Олексія Комніна, який правив з 1081 по 1118 роках, у Константинополі розгорілася суперечка, що розділила на три табори чоловіків, освічених у питаннях віри і старанних у набутті чеснот. Йшлося про трьох святителів і видатних отців Церкви: Василія Великого, Григорія Богослова та Івана Золотоустого. Одні виступали за те, щоб віддати перевагу святого Василія двом іншим, оскільки він зумів пояснити таємниці природи як ніхто інший і був піднесений чеснотами на Ангельську висоту. У ньому, казали його прихильники, не було нічого низького чи земного, він був організатором чернецтва, главою всієї Церкви у боротьбі з єресями, суворим та вимогливим пастирем щодо чистоти вдач. Тому, робили висновок вони, святий Василій стоїть вище за святого Івана Златоустого, який за характером був більш схильний прощати грішників.