Мученики Галактiон та Єпистимiя (ІІІ)

День пам'яті: 5 листопада/18 листопада

Багаті і знатні подружжя Клітофон і Левкіппія жили в місті Емесі Фінікійському, довгий час були бездітні. Багато золота віддало подружжя язичницьким жерцям, але залишалися безплідними. Містом Емес в III столітті керував поставлений римськими кесарями сирієць Секунд. Він був нещадний і ревний гонитель християн і для їх залякування велів виставити на вулицях витончені знаряддя тортур. Досить було найменшої підозри у приналежності до "секти галілеян" (так язичники іменували християн), щоб людина була схоплена і віддана на муки. Незважаючи на це, багато християн добровільно віддавали себе в руки катів, бажаючи постраждати за Христа. 

Один старий чоловік, на ім'я Онуфрій, приховував під лахміттям жебрака свою чернечу і пресвітерську гідність, ходив по Емесу з будинку в будинок, просячи подаяння.

Скрізь, де він бачив можливість відвернути людей від язичницького омани, він проповідував про Христа. Одного разу він прийшов в багатий будинок Левкіппії. Приймаючи від неї милостиню, інок відчув, що жінка сумна, і запитав її про причину цієї печалі.

Вона повідала старцю про своє сімейне нещастя. Втішаючи її, Онуфрій розповів їй про Єдиного Милосердного Бога, про Його Всемогутність і Милосердя, про те, що Він завжди дає тим хто просить, хто з вірою звертається до Нього. Надія наповнила душу Левкіппії. Вона увірувала і прийняла святе Хрещення.

Незабаром після того уві сні їй було відкрито, що вона народить сина, який стане щирим послідовником Христа. Спочатку Левкіппія приховувала від чоловіка свою радість, але коли немовля народилося, вона відкрила чоловікові свою таємницю і переконала його хреститися. Дитину назвали Галактіон. Батьки виховали його в християнській вірі і дали йому прекрасну освіту. Він міг зробити блискучу кар'єру, але Галактіон прагнув до непорочного, чернечого життя – самоти і молитви. Коли Галактіону було 24 роки, батько вирішив його одружити і знайшов наречену, красиву і знатну дівчину, на ім'я Єпістимія. Син не противився волі батька, проте, за Промислом Божим, весілля було на деякий час відкладене. Часто відвідуючи наречену, Галактіон поступово відкрив їй свою віру, навернув її до Христа і сам таємно охрестив її. Разом з Єпістимією хрестився і один з її рабів - Євтолмій. Новонавернені вирішили, за прикладом Галактіона, присвятити себе чернечому життю. Залишивши місто, вони сховалися на горі Публіон, де було два таємні монастирі, чоловічий і жіночий. Нові ченці повинні були взяти на себе всю необхідну фізичну роботу, оскільки насельники обох монастирів були старі і немічні. Кілька років ченці подвизалися в працях, пості і молитвах. 

Одного разу Єпістимії було уві сні бачення: вона і Галактіон стоять у чудовому палаці перед Світлим Царем, і Цар подає їм золоті вінці. Це було передвістям їх швидкої мученицької кончини. Язичникам стало відомо про існування монастирів. Був посланий загін, щоб схопити їх насельників. Однак ченці і черниці встигли сховатися в горах. Тільки Галактіон не захотів бігти і залишився в келії, читаючи Святе Письмо. Коли Єпистимія побачила, що воїни ведуть пов'язаного Галактіона, вона стала благати ігуменю відпустити її, тому що хотіла прийняти муки за Христа разом зі своїм обручником і вчителем. Ігуменя зі слізьми поблагословила Єпистимію на подвиг. Святі перенесли важкі тортури, молячись і прославляючи Христа. За наказом судді їх четвертували. Євтолмій, колишній раб Єпистимії, брат її в Христі і сподвижник у чернецтві, таємно з побожністю поховав тіла святих мучеників. Він же написав як повчання сучасникам і нащадкам їх житіє.