Преподобний Ісе (Єссей), єпископ Цілканський, народився в Антіохії Сирійській у благочестивій християнській родині. Ще юнаком він відчув потяг до духовного життя, а після досягнення повноліття з благословення батьків вирушив до однієї з антиохійських обителей, де трудився тоді преподобний Іван Зедазнійський

Серед 13 святих сирійських (каппадокійських) отців (загальна пам'ять 7 травня), обраних за жеребом преподобним Іваном Зедазнійським (так наказала Пресвята Богородиця), преподобний Ісе прийшов до Грузії. Тут він разом з іншими святими отцями навчав народ і наставляв людей у благочестивому житті, являючи приклад святості та зцілюючи хворих.

Слава про подвиги святих 13 сирійських отців зросла у народі так, що католикос-архієпископ Грузії Євлавій (533–544) запропонував собору єпископів обрати на вільні кафедри деяких із цих подвижників. При замішанні, кого саме вибрати, оскільки всі були однаково гідні єпископського сану, поклали зійти на гору Заден, де жили подвижники, і вибрати тих, які там будуть здійснювати Божественну літургію. Таким чином стали єпископами ієромонах Авів та ієродиякон Ісе, призначений на Цилканську кафедру.

Прибувши до своєї єпархії, святитель Ісе був вражений великою кількістю язичницьких обрядів, звичаїв і забобонів. Він ревно зайнявся відновленням благочестя, невтомно проповідуючи і часто звершуючи Богослужіння. Праця його принесла врожай – у Цилканській єпархії утверджувалося православне благочестя, а з ним утвердилася Церква Христова. Продовжуючи свої аскетичні подвиги, святитель Ісе набув великих дарів молитви та чудотворення. За його молитвою ім'ям Господа Ісуса Христа з річки Ксані відокремився струмінь води, який, наслідуючи рух святительського жезла, утворив русло каналу і простягся до храму Пресвятої Богородиці (біля Цилкані). Упорядкувавши свою єпархію, святитель Ісе вирушив із проповіддю Слова Божого до осетин та інших гірських народностей Головного Кавказького хребта. Він обходив ущелини і скелі з Євангелієм і хрестом у руках, всюди стверджуючи Богооб’явлене вчення.

Про близькість смерті святитель Ісе дізнався з одкровення згори. Зібравши свою паству і клір, він викладав духовну настанову, долучився до Святих Тайн і з піднятими до неба руками віддав свою душу Господу. Це сталося наприкінці VI ст. (Точно відомий день смерті святителя – 18 серпня). Чесні мощі святого Ісе, прославлені зціленням уже під час його поховання, були віддані землі в храмі Пресвятої Богородиці в Цилкані, між вівтарем та жертовником. Церква зарахувала святителя Ісе до лику святих і встановила його пам'ять 2 грудня.