Святий великомученик Яків Персянин (Розсічений) народився в IV столітті в благочестивій християнській сім'ї, багатій та знатній.

Дружина його також була християнкою. Дітей своїх подружжя виховували у благочестя, прищеплюючи їм любов до молитви та Святого Письма.

Яків обіймав високу посаду при дворі перського царя Іздегерда (399-420) та його наступника Варахрана (420-438).

В одному з військових походів Яків, спокушений царською милістю, злякавшись визнати себе християнином, разом із царем приніс жертву ідолам. Дізнавшись про це, дружина і мати Якова в глибокій жалю написали йому листа, в якому докоряли його і закликали покаятися. Отримавши послання, Яків усвідомив тяжкість свого гріха і, уявивши весь жах зречення від нього не тільки рідних, а й Самого Бога, почав голосно плакати і благати Господа про прощення. Соратники його, почувши, що він молиться Господу Ісусу Христу, донесли про це цареві. На допиті святий Яків, зміцнившись духом, мужньо сповідав свою віру в Єдиного Істинного Бога. Ніякі вмовляння царя зректися Христа не змогли похитнути його. Цар наказав завдати святому болісну смерть. Мученика поклали на плаху і відітнули по черзі пальці на руках і ногах, потім руки та ноги. Впродовж тортур святий Яків невпинно підносив до Господа молитви подяки за те, що Він дав йому можливість у тяжких муках спокутувати скоєний гріх. Мученик, що спливав кров'ю, був обезголовлений.

Святі мощі великомученика Якова спочивають у монастирі його імені на півночі Лівану в Дедді поблизу Тріполі.