Про преподобних Марка Гробокопателя, Феофіла Плаксивого та Івана (XI–XII) розповідає Києво-Печерський Патерик. Двоє братів-ченців, преподобні Феофіл та Іван, так любили один одного, що впросили преподобного Марка приготувати їм одну могилу.

Через багато років старшого брата було послано у монастирських справах. Тоді брат Іван захворів і помер. Через кілька днів повернувся преподобний Феофіл і пішов разом із братією подивитися, де покладено померлого. Побачивши, що він лежить у їхній труні на першому місці, обурився на блаженного Марка і сказав: «Навіщо поклав його тут на моєму місці? Я старший за нього». Печерник, з упокорюванням кланяючись преподобному Феофілу, просив пробачити його. Потім, звернувся до покійного, сказавши: «Брате, устань і дай це місце старшому, а ти ляж на іншому місці». І мертвий посунувся у труні. Побачивши це, преподобний Феофіл упав до ніг преподобного Марка і вибачався. Печерник нагадав йому, щоб він дбав про своє спасіння, бо через деякий час його також принесуть сюди. Почувши це, преподобний Феофіл жахнувся і вирішив, що скоро помре. Роздавши все, що мав, і залишивши тільки мантію, він щодня чекав на смертну годину. Ніхто не міг утримати його від сліз чи змусити скуштувати солодку їжу. Від сліз преподобний Феофіл втратив зір. Преподобний Марк перед смертю на його благання померти разом з ним сказав: «Не бажай смерті, вона прийде, хоча б ти й не бажав. Ось що стане ознакою близької твоєї смерті: за три дні до смерті ти прозрієш». Слова святого справдилися. Тіло преподобного Феофіла покладено в Антонієвій печері, у труні разом із його братом преподобним Іваном, поблизу мощів преподобного Марка.