Святий мученик Трифон народився в одній із областей Малої Азії – Фрігії, неподалік міста Апамії в селі Кампсада.

З юних років Господь дарував йому силу вигнання бісів та зцілення різноманітних хвороб. Одного разу жителі його рідного села були врятовані ним від голоду: святий Трифон силою своєї молитви змусив піти шкідливих комах, що винищували хлібні злаки та спустошували поля. Особливо прославився святий Трифон вигнанням диявола з дочки римського імператора Гордіана (238–244).

Допомагаючи всім страждаючим, він вимагав лише однієї плати – віри в Ісуса Христа, благодаттю Якого він зцілював їх.

Коли на царський престол вступив імператор Декій (249–251), жорстокий гонитель християн, епарху Акіліну було донесено, що святий Трифон сміливо проповідує віру в Христа і багатьох приводить до Хрещення. Святого було схоплено і приведено на допит, під час якого він безбоязно сповідав свою віру. Його піддали жорстоким катуванням, били палицями, терзали тіло залізними гаками, обпалювали рани вогнем, водили містом, вбивши в ноги залізні цвяхи. Усі тортури святий Трифон мужньо зазнавав, не видаючи жодного стогін.

Нарешті він був засуджений на усічення мечем. Перед стратою святий мученик молився, завдяки Богові, який підкріпив його у стражданнях, і випросив у Господа особливу благодать тим, хто закликатиме його ім'я на допомогу. Перш, ніж воїни занесли меч над головою святого мученика, він віддав душу свою в Божі руки. Ця подія сталася у місті Нікеї у 250 році.

Святе тіло мученика християни обвили чистими пеленами і хотіли поховати його в місті Нікеї, в якому він постраждав, але святий Трифон у видінні наказав перенести його тіло на свою батьківщину в селище Кампсаду. Це було виконано.

Згодом мощі святого Трифона було перенесено до Константинополя, та був у Рим. Великим шануванням користується святий мученик у Українській Православній Церкві.

Мученикові Трифону особливо моляться за зцілення від тілесних недуг, у хворобливому стані, у разі псування плодів, під час голоду.