Преподобний Тадей Сповідник, учень Феодора Студіта, захисник іконопочитання, постраждав у часі царювання Лева V (813–820).

За часів панування іконоборців його привели на суд. Єретики, знущаючись над Тадеєм, поклали на землю ікону Спасителя і, силоміць накинувшись на святого, змусили його наступити на неї.

Після цього суддя сказав: «Ти поправив ікону Христа, тепер приєднайся до нас». Але Тадей з відвагою відповідав, що шанує і з любов'ю цілує святу ікону Спасителя, а проти волі досконале зневажання недійсне, і прокляв злочестя іконоборців. За це він був забитий ціпками.

Коли настав час здійснення найбільшої події – Втілення Сина Божого і Народження Його від Пресвятої Діви Марії, східні волхви побачили на небі нову зірку, яка передвіщала народження Царя Юдейського. Відразу вони попрямували до Єрусалиму для поклоніння народженому, а зірка вказувала їм шлях.

Вклонившись Богонемовлятку, вони не повернулися до Єрусалиму до Ірода, як він наказував їм, але, отримавши одкровення згори, пішли в свою країну іншим шляхом.

Святі апостоли від 70 Прохор, Никанор, Тімон і Пармен були першими дияконами Христової Церкви.

У книзі Дій Апостолів (Дії 6:1-6) розповідається, що в Єрусалимі дванадцять апостолів обрали сімох чоловіків: «Тими ж днями, як учнів намножилось, зачали нарікати на євреїв огречені, що в щоденному служінні їхні вдовиці занедбані. Тоді ті Дванадцять покликали багатьох учнів та й сказали: Нам не личить покинути Боже Слово, і служити при столах. Отож, браття, виглядіть ізпоміж себе сімох мужів доброї слави, повних Духа Святого та мудрости, їх поставимо на службу оцю. А ми перебуватимемо завжди в молитві та в служінні слову. І всім людям сподобалося оце слово, і обрали Степана, мужа повного віри та Духа Святого, і Пилипа, і Прохора та Никанора, і Тимона та Пармена, і нововірця Миколу з Антіохії, їх поставили перед апостолів, і, помолившись, вони руки поклали на них. (Дії Апостолів 6:1-6))

На початку IV століття імператор Максиміан (284–305) наказав руйнувати християнські храми, спалювати богослужбові книги та позбавляти всіх християн цивільних прав та посад. У цей час єпископом міста Нікомідії був святий Кирило, який проповіддю і життям сприяв поширенню християнської віри, тому багато сановників імператора були таємними християнами.

Обставини його життя у світі невідомі. Свій подвижницький шлях він розпочав у Спасо-Прилуцькому монастирі, у Вологді, чернечий постриг прийняв у Кирило-Білозерському монастирі. Потім преподобний Ігнатій пішов в околиці міста Ломська і там заснував пустель, яку через деякий час довірив учням, а сам пішов у лісовий скит і подвизався в безмовності. Харч він видобував собі (також ченцю Йоакимові, який жив за три версти від нього) плетінням лаптей, які залишав на дорозі. Перехожі обмінювали ноги на хліб.

Кондак 1

Вибраний з безлічі учень Господа і Спаса нашого, як повний віри, Духа Святого і премудрості, на служіння вдовицям молитвою і покладанням рук апостольських, став ти перший серед дияконів, і так в цьому чині Господу аж до мученицької смерті послужив, ти ж маючи велику сміливість перед Господом, від усяких нас смертоносних бід і скорбот визволяй, щоб з любов'ю взивали до тебе:

Радуйся, апостоле Христовий, першомученику і архидияконе Стефане.

Святий Степан походив із євреїв, які жили за кордоном, тобто поза Святою Землею. Таких євреї називалися елліністами, оскільки в них відчувався вплив грецької культури, яка домінувала в Римській імперії. Після сходження Святого Духа на апостолів Церква стала швидко зростати, і виникла потреба піклуватися про сиріт, вдів і бідних взагалі, які прийняли Хрещення. Апостоли запропонували християнам виділити сімох гідних чоловіків для опіки нужденних. Посвятивши цих сімох людей у диякони (що означає помічники, служителі), апостоли зробили їх своїми найближчими помічниками. Серед дияконів виділявся своєю міцною вірою та даром слова молодий Степан, званий архидияконом, тобто першим дияконом. Незабаром диякони, крім допомоги бідним, почали брати найближчу участь у молитвах та богослужіннях

Преподобний Феодор сповідник та брат його сповідник Феофан Накреслені народилися в Єрусалимі від батьків-християн. Старшим був Феодор. Він з дитинства уникав дитячих забав і любив відвідувати церковні служби. Разом із молодшим братом Феофаном (пам'ять 24 жовтня) він був відданий на навчання пресвітеру у Лаврі святого Сави. Обидва брати прийняли чернецтво; святий Феодор був зведений у сан пресвітера

Святитель Феодор, архієпископ Константинопольський, уродженець Константинополя, вів благочестиве життя, був зведений у сан пресвітера і служив у соборі Святої Софії, де був також судоохоронцем.

У 676 році він був обраний Патріархом Константинопольським, але через два роки через наклеп був скинутий.

Преподобний Єварест, родом з Галатії, син знатних батьків, з юних років прагнув чернечого життя, особливо любив читати книги святого Єфрема Сиріна. Відійшовши в Студійську обитель, він подвизався в суворому пості, чуванні і молитвах, носячи залізні вериги. Мирно переставився до Бога, досягнувши 75 років, у 825 році.