Сьомий Вселенський Собор відбувся в 787 році в місті Нікеї за імператриці Ірини (вдови імператора Лева Хозара), і в ньому брали участь 367 отців. Собор було скликано проти іконоборчої єресі, яка виникла за 60 років до Собору, за грецького імператора Лева Ісавра, який, бажаючи навернути магометан у християнство, вважав за необхідне знищити вшанування ікон. Ця єресь тривала за його сина Костянтина Копроніма й онука Лева Хозара.

Преподобна Пелагея була навернена в християнство святителем Нонном, єпископом Едеським (пам'ять в суботу Сирної седмиці). До прийняття рятівного Хрещення Пелагея очолювала провід над танцівницями Антіохії Палестинської, проводячи життя в неробстві і блуді. Одного разу Пелагея, розкішно одягнена, проїжджала повз храм, біля дверей якого святитель Нонн виголошував проповідь. Віруючі відвернули свої обличчя від грішниці, а єпископ Нонн довго дивився їй услід. Вражений зовнішньою красою Пелагеї і педбачаючи в ній духовну велич, святитель у своїй келії довго молився Господу за цю грішницю, нарікаючи при цьому, що злидні шат його душі не можуть зрівнятися з пишністю одягу і вродою блудниці.

Преподобна Таїсія, вихована матір'ю в дусі, далекому від християнського благочестя, вела порочне, розпусне життя. Вона славилася красою, багатьох тягнучи на гріховний шлях. Слух про блудницю Таїсію, поширившись по всьому Єгипту, дійшов до старця Пафнутія, суворого подвижника, який навернув до порятунку багатьох заблуканих. Переодягнувшись у світський костюм, Пафнутій прийшов до Таїсії і попросив призначити йому побачення в такому місці, де не тільки люди, але і Сам Бог не побачив би їх.

Преподобний Досифей Верхнєостровський, Псковський – учень преподобного Єфросина Спасоєлеазаровського, Псковського (пам'ять 15/28 травня). У 1470 році він заснував Петропавлівський Верхнєостровський монастир на Псковському озері, де був ігуменом.

Преподобний Трифон, архімандрит Вятський, народився від благочестивих батьків, що жили в Архангельській губернії. Коли батьки захотіли одружити Трифона, то він, з юних років відчуваючи покликання до чернечого життя, таємно пішов з дому в місто Устюг, де оселився у парафіяльного священика, весь час перебуваючи в суворому пості й молитві. Потім він жив у містечку Орлеці біля церкви, переносячи холод і голод, а звідти перейшов в Пискорську обитель на річці Камі. Тут преподобний Трифон долучився до чернечого життя і прийняв постриг від ігумена Варлаама. 22-річний монах не пропускав жодної церковної служби і ніс важкий послух у пекарні. Коли він тяжко захворів, йому явився святитель Миколай і, зціливши його, зміцнив в подвигу.

Святий праведний Петро Калнишевський народився в день пам’яті святих первоверховних апостолів Петра і Павла 12 липня 1691 року. Його малою батьківщиною стала Лівобережна Україна, тодішнє прикордоння між Московським царством і Річчю Посполитою, село Пустовійтівка (тепер Роменського району Сумської області). Він був найстаршим сином, але не єдиним, в козацькій родині Івана Калнишевського.

Нашестя на Русь ординських полчищ в XIII столітті було сприйнята сучасниками як "погибель Руської Землі". Померкла самобутність держави, розкрадені її багатства, завмерла торгівля, спалені міста, храми і чернечі обителі. Гинуло все земне, тимчасове, всі діла рук людських. Уціліло лише те, що є вічним і непохитним: віра Христова, Церква Православна, яку, за обітницею Спасителя не здолає і саме пекло. Вона очищалася, як золото, в горнилі страждань, височіла непорушно, як скеля в бурхливих хвилях океану. Тільки на цьому камені віри могла відродитися Русь, коли настав час її Воскресіння.

3 травня 1319 року в домі боярина Кирила була радість: Бог дав Марії сина. На сороковий день по народженні принесли дитя до церкви, щоб здійснити над ним таїнство хрещення. Іерей, по імені Михаїл, назвав дитя під час хрещення Варфоломієм. Благословивши дитя і його батьків, служитель вівтаря Христового відпустив їх з миром.

Верст чотири від славного Ростова Великого, на рівній відкритій місцевості на шляху в Ярослав знаходиться невелика обитель на честь Пресвятої Троїці. По давньому переказу майже 6 років тому, тут була «весь», ім’я якої забулося в історії, але яка завжди була знаменита і дорога серцю православних Руських людей, тому що «весь» ця була благословенною землею великого печальника і заступника Руської землі, Преподобного і Богоносного отця нашого Сергія, Ігумена Радонежського і всієї Русі Чудотворця. Тут було помістя його батьків, благородних і знатних бояр Ростовських Кирила і Марії, тут був їх дім, тут і жили вони.