Ще 1606 р. преподобний Іов Княгиницький поселився поблизу Краснополя в «кущі під смеречієм» під горами Карпат. Згодом до нього стали приєднуватись інші ченці, які шукали справжнього чернечого подвигу. Коли помножилась братія, то Іов, будучи не в священичому сані, став шукати такого ченця, який би міг священнодіяти та відправляти для братії богослужіння. Жереб впав на диякона Феодосія, який, за свідченнями, був племінником Іова. Після рукоположення в ієромонаха, на прохання Іова Феодосій стає першим ігуменом Манявського скита.

Преподобномученик Галактіон Вологодський. Побоюючись гніву царя Івана Грозного, родичі опального князя Івана Івановича Бєльського таємно відвезли його семирічного сина Гавриїла в місто Старицю. У зрілі роки молодий князь, бачачи немилість царя до його роду, віддалився до Вологди і оселився у чоботаря, у якого навчився шевському ремеслу. Подружжя його було недовгим, незабаром дружина померла, і князь Гавриїл виховував маленьку дочку.

Преподобний Никандр Псковський (у хрещенні Никон) народився 24 липня 1507 року в сім'ї селян Филипа і Анастасії в селі Віделебье на Псковщині. З дитинства він мріяв продовжити подвиги свого односельця – преподобного Єфросина Спасоєлеазаровського, начальника Псковських пустельників (пам'ять 15 травня). Першим в сім'ї Никона прийняв чернецтво його старший брат Арсеній. Після смерті батька сімнадцятирічний Никон зумів переконати і матір роздати маєток і піти в монастир, де вона жила до самої кончини. Обійшовши обителі Псковської землі, поклонившись мощам преподобного Єфросина його учня преподобного Сави Крипецького (пам'ять 28 серпня), він остаточно утвердився в прагненні до відлюдницького життя.

Святий король Владислав Сербський, син святого короля Стефана, царював 7 років. Він відрізнявся добротою і милосердям до хворих, мандрівників і бідних і побудував монастир в Мілешеві, де помер в 1239 році і там ж таки був похований.

Преподобний Копрій, новонародженим немовлям був знайдений ченцями обителі преподобного Феодосія в Палестині. Він лежав на купі перегною (по-грецьки - "копріа"), де залишила його мати, рятуючись від переслідування під час набігу агарян. Іноки підібрали немовля, назвали Копрієм, вигодували козячим молоком і виховали в своєму монастирі. Згодом святий Копрій прийняв чернечий постриг і провів у рідній обителі все своє життя. Досягнувши висоти чеснот і дару чудотворіння, преподобний Копрій мирно помер у 90 років.

Свята первомучениця рівноапостольна Фекла, народилася в місті Іконії. Вона була дочкою знатних і багатих батьків і відрізнялася незвичайною красою. У 18 років її заручили зі знатним юнаком. Почувши проповідь святого апостола Павла про Спасителя, свята Фекла всім серцем полюбила Господа Ісуса Христа і твердо вирішила не вступати в шлюб і присвятити своє життя Євангельській проповіді. Мати святої Фекли обурилась наміру дочки і примушувала її вийти заміж за зарученого їй нареченого. Обручник святої Фекли поскаржився правителю міста на апостола Павла, звинувачуючи його в тому, що він відвернув від нього наречену.

Святі мученики Пелій, Ніл, єпископи Єгипетські, пресвітер Зинон, Патермуфій, Ілія та інші мученики числом 151 постраждали при імператорі Максиміані Галереї (305 - 311). Більшість з них були єгиптяни, були серед них і палестинці. Правитель Палестини Фірміліан захопив 156 християн. Святим мученикам викололи очі, підрізали на ногах жили і піддали усіляким іншим тортурам. 100 мучеників були обезголовлені, інші спалені.

Свята мучениця Агафоклія була рабинею в будинку християнина Миколая. Його дружина Павліна була язичницею. Вісім років Агафоклія терпіла переслідування від господині за свою віру. Павліна жорстоко била рабиню, примушувала ходити босоніж по гострих каменях. Якось у запалі роздратування Павліна ударом молотка переламала страждальниці ребра, а потім відрізала язик. Ніщо не могло змусити святу поступитися вимозі пані – поклонитися ідолам. Тоді Павліна кинула мученицю в темницю і морила її голодом. Але Агафоклія не вмирала: їжу щодня їй приносили птахи. Збожеволівши від злоби, Павліна одного разу увійшла в темницю і вбила святу мученицю.

Свята мучениця Феодотія, родом з Каппадокії, постраждала в місті Нікеї за часу правління імператора Олександра Сєвера (222 - 235). У той час правителем Каппадокії був призначений Сімвлікій. Йому донесли, що багата жінка Феодотія сповідує Христа. Правитель закликав Феодотію і довго переконував її відректися від істинної віри. Бачачи безуспішність своїх спроб, він присудив Феодотію на муки: її підвісили і почали рвати залізними гаками, але вона немов не відчувала страждань; потім її закували в ланцюги і відвели до темниці.

Святі мучениці Віра, Надія і Любов народилися в Італії. Їх мати, свята Софія, була благочестивою вдовою-християнкою. Назвавши своїх дочок іменами трьох християнських чеснот, Софія виховувала їх в любові до Господа Ісуса Христа. Свята Софія та дочки її не приховували своєї віри в Христа і відкрито сповідували її перед усіма. Намісник Антіох доніс про це імператорові Адріану (117 - 138), і той звелів привести їх до Риму. Розуміючи, навіщо їх ведуть до імператора, святі діви гаряче молилися Господу Ісусу Христу, просячи, щоб Він послав їм сили не злякатися майбутніх мук і смерті.