Єпископ Акепсим очолював християнську Церкву в персидському місті Наєссоні. Паства гаряче полюбила святителя за його подвижницьке життя і невпинні пастирські труди. Цар Сапор наказав розшукувати і страчувати християнське духовенство, був схоплений і єпископ Акепсим, у той час вісімдесятирічний старець. Його привели в місто Арбел, де він постав перед судом Ардаха – жерця бога сонця. Святий старець відмовився принести жертву перським богам. За це його жорстоко побили і уклали в темницю, куди на наступний день після важких тортур були кинуті сімдесятирічний пресвітер Йосиф і диякон Аїфал.

Наступник Мойсея-Боговидця, родом з коліна Єфремового. Жив у XVI столітті до Різдва Xристового, по смерті пророка Мойсея став вождем ізраїльського народу. Через Ісуса Навина Господь явив великі чудеса. Ісус Навин з усім народом перейшов по суші річку Йордан, бачив обличчям до обличчя Архистратига воїнств Небесних Михаїла. При ньому дивом, без бою, були зруйновані стіни Єрихону. Під час одного бою з ворогом Ісус Навин за велінням Божим продовжив день, зупинивши сонце до тих пір, поки не подолав ворогів.

Преподобний Пимен Великий народився близько 340 року в Єгипті. З двома своїми братами Анувієм і Паїсієм він пішов в один з єгипетських монастирів, де всі троє прийняли чернечий постриг. Брати настільки були строгими подвижниками, що, коли їх мати прийшла в монастир, щоб побачити дітей, вони не вийшли до неї зі своїх келій. Мати довго стояла і плакала. Тоді преподобний Пимен сказав їй через закриті двері келії: "Якщо ти перенесеш тимчасову розлуку з нами, то в майбутньому житті будеш бачити нас, так ми сподіваємося на людинолюбство Боже!" Мати змирилася і повернулася додому.

Святитель Осія сповідник більше 60-ти років був єпископом у місті Кордова (Іспанія) в IV столітті. Святий благовірний цар Костянтин Великий (306-337) глибоко шанував його і зробив наближеним радником. Святитель наполіг, щоб святий Костянтин скликав I Вселенський Собор в Нікеї у 325 році, і перший підписався під визначеннями цього Собору. У 347 році він головував на Сардикійському Соборі. Після кончини святого Костянтина Великого святитель Осія твердо захищав святителя Афанасія Олександрійського (326-373; пам'ять 2 травня) від імператора Констанція, арианина (337-361). За це його заслали в ув'язнення в Сірмію. Після повернення до Кордови святитель Осія помер в 359 році.

Святитель Ліверій сповідник, Папа Римський, вступив на престол в 352 році після смерті папи Іулія. Він був ревним поборником Православ'я проти аріан і захисником святителя Афанасія Олександрійського (пам'ять 2 травня). Схилився на бік аріан імператор Констанцій (337-361) не міг переконати святителя Ліверія до засудження святителя Афанасія, а отже і Православ'я. За таку непохитність він був засланий в ув'язнення до Верії (Фракія), але незабаром був повернутий назад за невпинними проханнями римлян. Перед поверненням святителя Ліверія викликали на 3-й Сирмійський напіваріанський Собор, де змусили поставити підпис під визначенням Собору. Згодом святий Папа Ліверій глибоко каявся в цьому і багато потрудився в Римі для утвердження Православ'я. Помер мирно в 366 році.

Преподобний Пимен Палестинський, жив в VI столітті в печері пустелі Рува. Про нього повідомляють святі отці Софроній та Йоан у 167 розділі книги "Луг духовний" (Лимонар). Одного разу взимку до преподобного Пімена прийшов для повчання інок Агафонік і залишився ночувати в сусідній печері. Вранці він розповів, що дуже страждав від холоднечі. Преподобний Пімен відповів, що був нагий, але не відчував холоду тому, що до нього прийшов лев, який ліг поруч і зігрів його. "Однак, - додав подвижник, - знай, що я буду з'їдений звірами, тому що, коли я жив у світі і був пастухом овець, повз мого стада проходив чоловік, на якого кинулися мої пси, і розірвали його. Я міг його врятувати, але я не зробив цього. Мені було відкрито, що я і сам помру такою ж смертю ". Так і сталося: через три роки стало відомо, що святий пустельник Пимен Палестинський був пошматований звірами. Це відбулося в кінці VI століття.

Преподобний священномученик Кукша і преподобний Пимен Постник померли після 1114 року. Святитель Симон, єпископ Володимирський і Суздальський (ХII; пам'ять 10/23 травня), в посланні до преподобного Полікарпа, архімандрита Печерського († 1182; пам'ять 24 липня/6 серпня), писав про преподобного Кукші: "Як можу гідно прославити святих мужів, що були у святому Печерському монастирі , в якому язичники хрестилися і ставали ченцями, а іудеї приймали святу віру? Але я не можу промовчати про блаженного священномученика і чорноризця цього монастиря Кукшу, про якого всі знають, що він проганяв бісів, хрестив в'ятичів, дощ зводив, висушив озеро, створив багато інших чудес і після багатьох мук убитий був з учнем своїм Никоном".

Святий – народився 982 р. [2, с. 11], 983 р. [16, с. 332], в місті Любечі, що за сорок верств від Чернігова, у селянській сім’ї, тепер це селище міського типу Ріпкинського району Чернігівської області. Батьки  отрока відзначалися  великою побожністю та благочестям від них ще  в юні роки прийняв християнську віру їх син. У Святому хрещенні він був названий Антипою, це ім’я преподобного згадується тільки в літописця Переяслав – Суздальського

Прийдіть, вірні землі української, прославимо святих землі нашої: преподобних і святителів, і князів благовірних, мучеників і священномучеників, і святих жон собори, разом найменованих і не найменованих; вони бо ділами і словами, і різноманітним житієм, і даруванням від Бога стали святими; їхні ж і гроби Бог прославив чудесами, і нині безпосередньо вони предстоять Христу, Який їх прославив, і щиро моляться за нас, що з любов’ю святкуємо світле їхнє торжество

“Житіє Антонія”, реальність якого не викликає у нас ніякого сумніву, на жаль не дійшло до нас. Деякі свідчення ми черпаємо із літопису преподобного Нестора, про заснування Києво – Печерського монастиря. Але зміст твору відбився в інших джерелах, що дає можливість значною мірою судити про його життя й діяльність, як великого просвітителя землі Руської.