Усім народженим на землі від першого чоловіка Адама судилося бути схожим на нього за видом і перейняти такі ж, як і в нього, людські пристрасті. Він же, побачивши у свій час красу плоду райського, не втримався, Бога не послухав, тому й отримав життя страдницьке, переповнене пристрастями. Але ж Бог, коли створював його, то, взявши земний порох руками Своїми пречистими й непорочними, зробив Своє творіння без жодної вади, благим і наповненим добром. А воно ж, як із землі було створене, до земних утіх і потягнулося та все земне полюбило. Здолали земні насолоди людину, заволоділи з тих пір людським родом пристрасті, і бореться вона з ними й до сьогодні.

Мученики Севир, Мемнон і з ними 37 мучеників постраждали в Филиппополі фракійському від імператора Діоклетіана (284-305). За тверде і безстрашне сповідання віри в Христа святого Севира стругали залізними гаками. Потім на пальці його рук наділи розпечені персні та оперезали розпеченим залізним поясом. Після цих мук святого обезголовили. Коли правитель дізнався, що мученик Севир навернув до Христа сотника Мемнона, то повелів і його видати на катування. Мученика Мемнона розтягнули і вирізали зі шкіри на його спині 3 ременя. Разом з ним постраждали ще 37 мучеників. Усім їм відрубали руки і ноги і кинули в палаючу піч (304 рік).

Святитель Тихон Задонський, єпископ Воронезький (в миру Тимофій), народився в 1724 році в селі Короцьке Новгородської єпархії в родині дяка Савелія Кирилова. (Нове прізвище – Соколов буле присвоєне йому пізніше начальством Новгородської семінарії). З раннього дитинства після смерті батька він жив у такій нужді, що мати ледве було не віддала його на виховання сусідові, ямщику, оскільки годувати родину було нічим. Харчуючись одним чорним хлібом і то дуже стримано, хлопчик наймався до багатих городників копати грядки. Тринадцятирічним підлітком він був відданий в духовне училище при Новгородському архієрейському управлінні, а в 1740 році прийнятий на відомче утримання у влаштовану в Новгороді семінарію.

Блаженний Максим, Христа ради юродивий, жив у Москві. Про його батьків, час і місце народження нічого не відомо. Святий Максим обрав один з найважчих і тернистих шляхів до спасіння, добровільно, Христа ради, прийнявши на себе личину юродивого. Влітку і взимку Максим ходив майже зовсім голим, переносячи з молитвою і спеку, і холод. Він говорив: "Хоч люта зима, але солодкий рай". Русь дуже любила своїх юродивих, цінувала їх найглибше упокорювання, слухала їх мудрість, висловлену дохідливо і афористично народною мовою прислів'їв. І слухали юродивих всі: від великих князів до останнього бідняка.

Блаженний Максим, Христа ради юродивий, жив у Москві. Про його батьків, час і місце народження нічого не відомо. Святий Максим обрав один з найважчих і тернистих шляхів до спасіння, добровільно, Христа ради, прийнявши на себе личину юродивого. Влітку і взимку Максим ходив майже зовсім голим, переносячи з молитвою і спеку, і холод. Він говорив: "Хоч люта зима, але солодкий рай". Русь дуже любила своїх юродивих, цінувала їх найглибше упокорювання, слухала їх мудрість, висловлену дохідливо і афористично народною мовою прислів'їв. І слухали юродивих всі: від великих князів до останнього бідняка.

Преподобний Максим Сповідник народився в Константинополі близько 580 року і виріс в благочестивій християнській сім'ї. В юності він отримав різносторонню освіту: вивчив філософію, граматику, риторику, був начитаний в древніх авторів і досконало володів Богословською діалектикою. Коли преподобний Максим поступив на державну службу, знання і сумлінність дозволили йому стати першим секретарем імператора Іраклія (611 - 641). Але придворне життя обтяжувало його, і він віддалився в Хрісопольскую обитель (на протилежному березі Босфору – нині Скутарі), де прийняв чернечий постриг.

Преподобний Максим Сповідник народився в Константинополі близько 580 року і виріс в благочестивій християнській сім'ї. В юності він отримав різносторонню освіту: вивчив філософію, граматику, риторику, був начитаний в древніх авторів і досконало володів Богословською діалектикою. Коли преподобний Максим поступив на державну службу, знання і сумлінність дозволили йому стати першим секретарем імператора Іраклія (611 - 641). Але придворне життя обтяжувало його, і він віддалився в Хрісопольскую обитель (на протилежному березі Босфору – нині Скутарі), де прийняв чернечий постриг.

Преподобний Феодор, князь Острозький, здобував славу влаштуванням храмів і захистом Православ'я на Волині від насильств папізму. Він походив від роду святого рівноапостольного князя Володимира (пам'ять 15/28 липня) через його правнука Святополка-Михайла, князя Туровського (1080-1093), великого князя Київського († 1113). Перший раз ім'я преподобного князя Феодора згадується під 1386 роком, коли польський король Ягелло і Литовський князь Вітовт затвердили за ним спадкове володіння – Острозький округ і збільшили Заславським і Корецьким округами. У 1410 році преподобний князь Феодор брав участь у розгромі лицарів католицького ордена під Грюнвальдом.

Преподобномученики Феодор і Василій Печерські, трудилися в ХI столітті в Ближніх печерах Києва. Святий Феодор роздав своє багатство жебракам, віддалився в монастир і оселився в варязькій печері, що межувала з печерами преподобного Феодосія. Багато років пробув він тут у суворій стриманості. Коли ворог посіяв у ньому скорботу за  розданий маєток, святий Василій втішав його: "Прошу тебе, брате Феодоре, не втрачай нагороди; якщо хочеш маєтки, візьми все, що є у мене". Преподобний Феодор розкаявся і сердечно полюбив преподобного Василія, разом з яким жив в келії. Одного разу преподобний Василій протягом трьох місяців ніс послух поза монастирем. Біс, прийнявши його вигляд, з'явився до преподобному Феодору і вказав на скарби, колись приховані в печері розбійниками.

Мучениця Сусанна діва була дочкою пресвітера Гавінія та племінницею святого Папи Римського Гая (283-296). Вона була вихована в строгому християнському благочесті і з юних років присвятила себе Богові. Сім'я святої перебувала в спорідненості з імператором Діоклітіаном (284-305), до якого дійшов слух про її чесноти і красу. Вирішивши видати святу Сусанну заміж за свого співправителя Максиміана Геркула (284-305), імператор послав до пресвітера Гавінія свого родича, сановника Клавдія, а потім його брата Максима. Вони обоє разом з дружиною Клавдія Препедігною і синами Олександром і Куфієм після бесід з благочестивою сім'єю прийняли Хрещення.