Праведний Яків Боровицький, Новгородський чудотворець, у підлітковому віці прийняв на себе суворий подвиг юродства. Більше про життя його нічого не відомо. Прославив його Господь після кончини. У 1540 році, на третій день Великодня, до селища Боровичі (в Новгородській області) по річці Ості проти течії припливла велика крижина, на якій стояла труна (дубова колода) без кришки, а в ній лежало тіло юнака. Боячись відповідальності, селяни жердинами відштовхнули крижину до середини річки, але вона повернулася до берега. Так повторювалося тричі. Вночі старійшинам села явився у сні юнак, бачений ними на крижині, і сказав: "Я такий же християнин, як і ви. Не женіть мене. Моє ім'я Яків, я отримав ім'я на честь святого Якова, брата Господнього". Мощі святого отрока були спочатку поміщені в каплиці, а в 1544 році перенесені до Святодухівського храму. Тоді ж було встановлено йому святкування. Господь, прославляючи Свого угодника, дарував мощам святого Якова цілющу силу. Полієлейне святкування встановлено з 1572 року. В Іконописному оригіналі про святого Якова сказано: "Подобою молодий, нагий, підперезаний платом". У 1657 році патріарх Никон частину мощей святого перевіз на Валдай, в Іверську обитель.

Святий мученик Іван-Володимир, князь Сербський, правив Іллірією та Далмацією. Вихований у благочесті, він мудро управляв своїми володіннями і зберігав у чистоті святу віру. Благовірний князь Іоанн-Володимир був покликаний під приводом переговорів до царя Болгарії Іоанна-Владислава і був ним зрадницьки вбитий біля входу у храм. Це сталося 4 червня 1015 року. Благочестива дружина князя, Косара, дочка болгарського царя Самуїла, зачинилася у збудованому чоловіком храмі і не покидала його до кінця життя. Мощі святого князя знаходяться в Албанії, біля міста Ельбасан.                       

Святий мученик Іван-Володимир, князь Сербський, правив Іллірією та Далмацією. Вихований у благочесті, він мудро управляв своїми володіннями і зберігав у чистоті святу віру. Благовірний князь Іоанн-Володимир був покликаний під приводом переговорів до царя Болгарії Іоанна-Владислава і був ним зрадницьки вбитий біля входу у храм. Це сталося 4 червня 1015 року. Благочестива дружина князя, Косара, дочка болгарського царя Самуїла, зачинилася у збудованому чоловіком храмі і не покидала його до кінця життя. Мощі святого князя знаходяться в Албанії, біля міста Ельбасан.                       

Другий Вселенський Собор відбувся в 381 р. у місті Константинополі (Царгороді) за імператора Феодосія Великого. Цей Собор було скликано проти лжевчення колишнього аріанського єпископа константинопольського Македонія, який відкидав Божество третього Лиця Св. Тройці, Духа Святого; він учив, що Дух Святий не є Бог, і називав Його творінням або створеною силою, що служить Богу Отцю і Богу Сину так, як ангели. На Соборі були присутні 150 єпископів, серед яких були: Григорій Богослов (він був головою Собору), Григорій Ниський, Мелетій Антиохійський, Амфілохій Іконійський, Кирило Єрусалимський та ін.

Святий мученик Василиск був племінником святого мученика Феодора Тирона (пам'ять 17 лютого/2 березня) і постраждав з його братами Євтропієм і Клеоником під час гоніння на християн імператора Максиміана Галерія (305 - 311). Святих мучеників Клеоника і Євтропія було розіп'ято на хрестах (пам'ять їх 3/16 березня), а мученик Василиск був відправлений в Комани, де утримувався у в'язниці. Правитель Агриппа, прибувши в місто Амасію, почав переслідувати християн. Святий Василиск в темниці готувався до майбутнього мученицького подвигу. Уві сні йому з'явився Господь, Який обіцяв мученику Свою допомогу, і передбачив йому мученицьку кончину в Команах. Святий Василиск просив в'язничну варту відпустити його в рідне село попрощатися з рідними. Його відпустили, тому що поважали за святість життя і здійснювані чудеса. Прийшовши додому, святий Василиск повідомив рідним, що бачиться з ними в останній раз, і переконував їх твердо стояти за віру.

Преподобний Касіян Грек, Углицький чудотворець, в миру Костянтин, походив з роду князів Мангупських. Він прибув до Москви у складі посольства до великого князя Івана III разом з царівною Софією Палеолог. Вирішивши присвятити своє життя на служіння Богу, преподобний відхилив пропозицію залишитися при дворі великого князя і оселився у Ростовського єпископа Іоасафа. Коли єпископ пішов на спокій до Ферапонтівського монастиря, за ним пішов Костянтин. В обителі преподобний проводив суворе подвижницьке життя. Чернецтво він прийняв після чудесного нічного видіння преподобного Мартиніана, який заохочував його прийняти постриг. Через деякий час святий Касіян залишив монастир і недалеко від міста Углича, при злитті Волги і Учми, заснував обитель на честь Успіння Божої Матері.

Преподобний Касіян Грек, Углицький чудотворець, в миру Костянтин, походив з роду князів Мангупських. Він прибув до Москви у складі посольства до великого князя Івана III разом з царівною Софією Палеолог. Вирішивши присвятити своє життя на служіння Богу, преподобний відхилив пропозицію залишитися при дворі великого князя і оселився у Ростовського єпископа Іоасафа. Коли єпископ пішов на спокій до Ферапонтівського монастиря, за ним пішов Костянтин. В обителі преподобний проводив суворе подвижницьке життя. Чернецтво він прийняв після чудесного нічного видіння преподобного Мартиніана, який заохочував його прийняти постриг. Через деякий час святий Касіян залишив монастир і недалеко від міста Углича, при злитті Волги і Учми, заснував обитель на честь Успіння Божої Матері.

Святий благовірний князь Довмонт (Домант) Псковський, князь Нальшінайський (Нальшанський), був родом з Литви, спочатку ревно сповідував язичництво. У 1265 році, рятуючись від міжусобиць литовських князів, був змушений тікати з Литви та з 300 литовських сімей прийшов до Пскова. Псковська земля стала його другою батьківщиною. Тут, за висловом літописця, "дихнула на нього благодать Божа", коли з усією своєю свитою він прийняв святе Хрещення з ім'ям Тимофій і сподобився великих дарів від Господа. Уже через рік за доблесть і істинно християнські чесноти псковичі обрали його своїм князем. Протягом 33 років він керував містом і був єдиним князем за всю історію Пскова, який зумів так довго прожити в мирі та злагоді з псковським вічем. Він був справедливий і строго стежив за правосуддям інших, щедро творив милостиню, приймаючи жебраків і подорожніх, благоговійно шанував церковні свята, протегував храмам і монастирям і сам заснував обитель на честь Різдва Пресвятої Богородиці.

Святий мученик Аскалон був християнином, народився в місті Ермополі Великому (Середній Єгипет). Святий постраждав в III столітті при Діоклетіані (284 - 305). Приведений до правителя Арріана Аскалон сміливо сповідав свою віру і відмовився принести жертву поганським богам. Святий передрік Арріану, що прийде час, коли і він змушений буде назвати Ісуса Христа Єдиним і Істинним Богом. За наказом Арріана святого стали жорстоко мучити, підвісили і терзали залізними знаряддями, так що шматки тіла його падали на землю. Святий Аскалон мовчки переносив муки. Коли один з присутніх, підійшовши до нього, сказав: "Дивіться, він вже без свідомості і близький до смерті", - святий мученик відповів: "Я не зомлів і невпинно славлю Бога мого і Творця".

Перед своєю блаженною кончиною в 1378 році митрополит Олексій, святитель Київський і Московський, заповідав покласти тіло його в Чудовому монастирі в Кремлі і вказав місце поховання за вівтарем храму, не бажаючи, за смиренням своїм, бути похованим у храмі. Але благочестивий великий князь Димитрій Донський (1363 - 1389), глибоко поважав великого Святителя, наказав покласти тіло митрополита Олексія в церкві, поблизу вівтаря.