Преподобний Максим Грек (XV - XVI ст.), син багатого грецького сановника в місті Арті (Албанія), здобув блискучу освіту. В юності він багато подорожував і вивчав мови і науки у європейських країнах; побував у Парижі, Флоренції, Венеції. Після повернення на батьківщину прибув на Афон і прийняв чернецтво в Ватопедській обителі. Він із захопленням вивчав стародавні рукописи, залишені на Афоні грецькими імператорами (Андроніком Палеологом та Іваном Кантакузеном), які прийняли чернецтво.

Преподобна Анна і син її святий Іван жили у Візантії. Свята Анна була дочкою диякона Влахернської церкви в Константинополі. Після смерті чоловіка, одягнувшись в чоловічий одяг, під ім'ям Евфиміана разом зі своїм сином святим Іваном вона стала подвигом добрим трудитися в одній з Вифинських обителей, поблизу Олімпу. Померла преподобна Анна в Константинополі у 826 році.

Преподобний Зосима, єпископ Вавилонський, народився в Килікії (Мала Азія). Ще в юності залишив світ і оселився на Синайській горі, потім перейшов до більш усамітненого місця, до Лівії. Одного разу він зустрів старця подвижника, який передбачив йому єпископство в Вавилоні. Коли Зосима повернувся на Синай, настоятель послав його з дорученням до Олександрії. Олександрійський Патріарх поставив його єпископом у Вавилон де він до глибокої старості мудро управляв паствою. Відчуваючи наближення смерті, повернувся на Синай і там мирно відійшов до Бога (в VI ст.).

Священномученик Астій за часів імператора Траяна (98 - 117), гонителя християн, був єпископом міста Диррахія (Македонія). Одного разу святий побачив сон, який віщував йому близькі страждання і смерть за Христа. Своїм причетникам він велів сховатися, а сам був узятий і жорстоко побитий олов'яними лозинами і воловими жилами. Святий Астій не відрікся від Христа. Обмазавши його тіло медом, щоб збільшити страждання від укусів шершнів і мух, його розіп'яли на хресті. Тіло священномученика з честю поховане християнами.

Святий мученик Конкордій, син пресвітера Гордіана, був вихований в благочесті і вірі Христовій, тому єпископ римський Пій поставив його іподияконом. Разом з батьком святий Конкордій ніс подвиги посту і молитви, роздавав щедру милостиню потребуючим. З дозволу батька він оселився неподалік від Риму у свого родича Євтихія і став проводити дні в молитві і добрих справах. Слава про його благочестиве життя дійшла до начальника Туської області Торквато. Закликавши святого, він переконував його зректися Христа, обіцяючи зробити жерцем язичницьких богів, а святий Конкордій переконував Торквата навернутися до істинного Бога - Ісуса Христа.

Святі мученики Фронтасій, Северин, Северіан і Силан постраждали за Христа при імператорі Клавдії (41 - 54). Вони були послані проповідувати Слово Боже в південну Галію (нині Франція) єпископом Петрагорійським Фронтоном. Правитель - язичник Сквиридон схопив їх і примушував відректися від Христа. Але мученики твердо сповідали свою віру, кажучи, що у них одне бажання - жити чи померти за Христа. Розгніваний Сквиридон наказав вивести святих за місто, прибити до стовпів і встромити їм в голови цвяхи, на зразок тернових вінців. Після цього вони були обезголовлені.

Преподобний Мефодій, ігумен Пішношський (XIV) був засновником Пішношського монастиря. В юності він прийшов до преподобного Сергія Радонезького і провів кілька років під його керівництвом, потім, з благословення преподобного Сергія, віддалився в пустинне місце за річкою Яхромою в лісі поставив келію. Незабаром в цій глухій і болотистій місцевості до нього з'явилося трохи учнів, які бажали наслідувати його життя. Преподобний Сергій відвідав його і дав пораду побудувати обитель і храм. Преподобний Мефодій сам працював при побудові храму і келій, "пішки" носячи дерева через річку, яку з тих пір стали називати Пішноша.

Священномученик Євтихій, єпископ Мелітинський, співробітник святих апостолів, постраждав за Христа у місті Мелітині в I столітті.

Преподобний Микита сповідник, єпископ Халкидонський, жив у другій половині VIII століття. За своє богоугодне життя він був возведений у сан єпископа Халкідонського. Святитель Микита відрізнявся милосердям, завжди допомагав убогим, у своєму будинку приймав мандрівників, піклувався про сиріт і вдів, заступався за скривджених.