Преподобний Македоній, сирійський пустельник, жив наприкінці IV – на початку V ст.

На початку свого подвижницького шляху він вів життя мандрівника, блукаючи горами Фінікії, Кілікії та Сирії 25 років, а потім знайшов притулок у глибокому рові і жив просто неба в Сирійській пустелі, уникаючи слави людської, оскільки до нього приходило безліч людей, шукаючи духовної допомоги та настанов.

Народився у Персії. Батько його Вав був магом, знаменитим учителем чарівництва, який навчив і сина свого. Анастасій, служачи воїном у перського царя Хозроя, почув про Животворячий Хрест Господній, чутка про славу і могутність якого поширилася по всій Персії. Хресне дерево дивувало незвичайними чудесами, тому багато хто казав: «Бог Християнський прийшов до Персії».

Святий Григорій Богослов (326-389 рр.) був сином Григорія (згодом єпископа Назіанського) і Нонни, жінки високих моральних правил.

Ще до народження сина вона обіцяла присвятити його Богу і вжила всіх старань, щоб схилити його волю на служіння Господу. Виховання, дане йому матір'ю, святитель Григорій вважав найважливішим. При визначних здібностях Святий Григорій здобув чудову освіту: він навчався в школах Кесарії Палестинської, де була багата бібліотека, зібрана мучеником Памфілом, в Олександрії, де вивчав твори Орігена, і, нарешті, в Афінах, де особливо зблизився зі Святим Василієм Великим, з яким знайомий був дещо раніше і дружбу з яким вважав кориснішою за найвищу школу

Свята мучениця Філіцата мала сім синів: Яннуарія, Фелікса, Пилипа, Сільвана, Олександра, Віталія та Марціала.

Вона була родом із багатої римської родини. Жерці звинуватили її у образі богів через поширення християнської віри. Свята Філіцата роздала весь свій маєток і разом із синами відкрито сповідала віру в Христа. Усіх їх присудили на тортури.

Преподобний Поплій належав до стану сенаторів[1] і походив із міста Зевгма[2] на Євфраті.

Обравши місце на високій горі, за тридцять два кілометри від міста, святий Поплій збудував невелику хатину і потім роздав усе майно, що отримало від батьків, жебракам; сам же став перебувати в доброчесному та постницькому житті, слава про яке широко поширилася.

Преподобний Мар у юності відрізнявся гарною зовнішністю і мав гарний голос; під час свят на честь святих мучеників він досконало виконував обов'язки співака.

Найбільше полюбив він Бога і свято дотримувався його заповідей. Оточений багатьма спокусами, святий Мар зберіг своє тіло в цнотливій невинності, а душу – в непорочності і чистоті.

Святий апостол Тимофій походив із лікаонського міста Лістри у Малій Азії. Він був навернений до Христа у 52 році святим апостолом Павлом († бл. 67; пам'ять 29 червня).

Коли апостоли Павло і Варнава вперше відвідали лікаонські міста, апостол Павло в Лістрі зцілив кульгавого від народження, і багато жителів міста увірували в Христа, серед них були і майбутній апостол, юнак Тимофій, його мати Євника та бабка Лоїда (Діян.14:6- 12;2 Тим.1: 5).

Народився у Персії. Батько його Вав був магом, знаменитим учителем чарівництва, який навчив і сина свого. Анастасій, служачи воїном у перського царя Хозроя, почув про Животворячий Хрест Господній, чутка про славу і могутність якого поширилася по всій Персії. Хресне дерево дивувало незвичайними чудесами, тому багато хто казав: «Бог Християнський прийшов до Персії».

Преподобномученик Анастасій, диякон Печерський, трудився у Ближніх печерах у XII столітті.

Ієромонах Афанасій Кальнофійський називає його братом преподобного Тита пресвітера († не раніше 1190; пам'ять 27 лютого). У рукописних святцях він називається дияконом. У службі Собору отців Ближніх печер про преподобномученика Анастасії говориться, що він мав таку відвагу до Бога, що отримував усе, про що просив

Ці святі мученики походили з різних областей Римської імперії і жили в Адріанополі[1] при імператорі Леві Вірменині[2].

У той час болгарський цар Крум спустошив Фракію та Македонію і підійшов до самого Константинополя, потім після тримісячної облоги опанував Адріанополем[3] і взяв у полон усіх його жителів, що вціліли від побиття, до сорока тисяч чоловік; серед них був і місцевий єпископ, якого язичник цар наказав стрімголов кинути на землю і розтоптати