Святий преподобномученик і ісповідник Стефан Новий народився в 715 році в Константинополі в благочестивій християнській сім'ї. Батьки його, маючи двох дочок, молили Господа про дарування їм сина. Новонародженого Стефана мати принесла до Влахернського храму в ім’я Пресвятої Богородиці і посвятила Богу

Події відбувалися за правління Костянтина Копроніма царював з 741-776 р. Це був один з жорстоких імператорів-іконоборців. Оскільки  під час гонінь на святі ікони головними захисниками їх були ченці, то Костянтин Копронім наказав палити монастирі, а православним ченцям розбивати голови тими самими іконами, на захист яких вони виступали, або ж засуджував їх на інші жорстокі страти. Воїни, що виконували волю нечестивого царя, бачачи твердість православних і багато знамень від ікон, що їх мали знищувати, часто з гонителів наверталися до православних і ставали ревними шанувальниками святих ікон. За це лють мучителя оберталася на них, і їм доводилося зазнавати жорстоких страт, мук і самої смерті. Багато  православних воїнів, залишивши військову службу, прийняли чернецтво. Багатьох із них беззаконний цар після мук наказав позбавити життя. Одного, на ім'я Василь, він спершу засліпив

Святий Іринарх походив із міста Севастії, очевидно Севастія у Вірменії, звана Севастією Вірменською, – на відміну від Севастії Кападокійської. У юному віці він був катом при муках святих мучеників. Під час катування правителем Максиміаном, при правлінні Діоклітіані, семи святих жінок Іринарх був просвічений благодаттю Божою: бачачи жінок, які мучилися заради Христа і осоромлювали мучителя, він сміливо сповідав Христа і назвав себе християнином. Тоді за наказом правителя він був вкинутий у болото, звідки вийшов неушкодженим, а потім у вогненну піч, але й вона не завдала йому жодної шкоди. Після цього його усікли мечем, у 303 році.

Святий благовірний князь Всеволод, у Хрещенні Гавриїл, Псковський, онук Володимира Мономаха, народився і майже все життя прожив у Новгороді, де в 1088–1093 та 1095–1117 роках княжив його батько, святий благовірний князь Мстислав-Феодор Великий († 15 апреля 1132)

Блаженний Роман народився в місті Росі, міста в Сирії, поблизу Антіохії; досягши зрілого віку, він оселився в Антіохії. Тут він зачинився поза містом у малій келії, де пробув до старості, не маючи при цьому вогню. Їжею йому служили хліб, сіль та вода, і до того ж у такій малій кількості, щоб тільки можна було підтримати своє життя. Він носив волосяницю і під нею важкі залізні пута. За все це святий Роман сподобився такої божественної благодаті, що зцілював різні недуги і за молитвою його багато дружин, які не мають дітей, були звільнені від безпліддя. Багато заблуканих святий Роман своїм умовлянням повернув на правий шлях до Царства Божого. Так поживши, він досяг маститої старості і мирно відійшов до Господа. Час життя та подвигів прп. Романа відноситься до V століття

Сімнадцять преподобномучеників ченців спалили в Індії в IV столітті.

Преподобний Палладiй був Родом із міста Солуні, трудився в Олександрії наприкінці VI – початку VII століття.

Святий великомученик Яків Персянин (Розсічений) народився в IV столітті в благочестивій християнській сім'ї, багатій та знатній.

Дружина його також була християнкою. Дітей своїх подружжя виховували у благочестя, прищеплюючи їм любов до молитви та Святого Письма

В українських князів, починаючи з рівноапостольного князя Володимира, існував благочестивий звичай засновувати храми на честь своїх Ангелів-охоронців.

Так, рівноапостольний Володимир, у святому хрещенні Василь, збудував в Києві і Вишгороді храми в ім'я святителя Василія Великого, князь Ізяслав I (1054 - 1068), у хрещенні Димитрій, збудував у Києві храм і монастир на честь святого великомученика Димитрія, князь Ярослав Мудрий (1019 - 1054), у святому хрещенні Георгій, поклав початок храму і чоловічої обителі на честь свого Ангела-хранителя - великомученика Георгія (Юрія), а також побудував храм в ім'я великомучениці,- Ангела-хоронителя своєї дружини

Преподобний Яків самітник трудився на горі неподалік міста Кіра в Сирії. Він страждав на тяжку хворобу, але завжди носив вериги, їжу їв лише ввечері і невпинно молився.

Такими подвигами він досяг високої духовної досконалості, отримавши від Господа владу над бісами, дар зцілень і навіть воскресіння померлих. У похилому віці преподобний Яків мирно відійшов до Господа