Багаті і знатні подружжя Клітофон і Левкіппія жили в місті Емесі Фінікійському, довгий час були бездітні. Багато золота віддало подружжя язичницьким жерцям, але залишалися безплідними. Містом Емес в III столітті керував поставлений римськими кесарями сирієць Секунд. Він був нещадний і ревний гонитель християн і для їх залякування велів виставити на вулицях витончені знаряддя тортур.

Преподобна Анна і син її святий Іван жили у Візантії. Свята Анна була дочкою диякона Влахернської церкви в Константинополі. Після смерті чоловіка, одягнувшись в чоловічий одяг, під ім'ям Евфиміана разом зі своїм сином святим Іваном вона стала подвигом добрим трудитися в одній з Вифинських обителей, поблизу Олімпу. Померла преподобна Анна в Константинополі у 826 році

Святі мученики Клавдій, Астерій, Неон і Феонілла постраждали за Христа в 285 році в Кілікії, при імператорі Діоклітіане. Після кончини їх батька мачуха, не бажаючи ділити спадщину з дітьми, видала їх гонителям християн. Правитель Кілікії Лісій довго примушував мучеників, застосовуючи різні способи катувань, відректися від Христа і поклонитися ідолам. Непохитних святих братів розіп'яли, а замучену сестру кинули в море.

Преподобний Аврамій, архимандрит Ростовський, в миру Аверкій, з юних років пішов з батьківського дому і вступив на шлях християнського подвижництва. Прийнявши чернецтво, поселився Аврамій у Ростові на березі озера Неро. У Ростовській землі тоді було багато язичників, і преподобний посилено трудився над розповсюдженням істинної віри. Недалеко від келії святого було капище, де язичники поклонялися кам'яному ідолу Велеса (Волоса), який наводив страх на жителів Ростова.

Преподобний Аврамій самітник і блаженна Марія, племінниця його, трудився в селищі Хідана, поблизу міста Едесси, були сучасниками і співвітчизниками преподобного Єфрема Сиріна (пам'ять 28 січня), який згодом написав про їх життя. Преподобний Аврамій почав важкий подвиг відокремленого житія в розквіті своїх років. Він покинув рідний дім і оселився в пустельному місці, далеко від мирських спокус, проводячи дні свої в безперестанній молитві.

Преподобномучениця Анастасія Римлянка в дитинстві позбулася батьків, і її взяла під своє заступництво настоятелька жіночого монастиря, Софія. Ігуменя виховала Анастасію у гарячій вірі, у страху Божому і послуху. У той час розпочалося гоніння на християн імператора Декія (249-251). Градоначальник Пров, за велінням імператора, наказав привести до себе святу Анастасію.

Преподобномучениця Анастасія Римлянка в дитинстві позбулася батьків, і її взяла під своє заступництво настоятелька жіночого монастиря, Софія. Ігуменя виховала Анастасію у гарячій вірі, у страху Божому і послуху. У той час розпочалося гоніння на християн імператора Декія (249-251). Градоначальник Пров, за велінням імператора, наказав привести до себе святу Анастасію. Благословенна на страдницький подвиг за Ім'я Господнє своєї Стариці-наставниці, юна мучениця Анастасія смиренно вийшла назустріч озброєним воїнам. Пров, побачивши її молодість і красу, намагався спочатку лестощами спокусити її і змусити відректися від віри Христової: "Навіщо ти губиш свої роки, позбавляючись насолоди? Що за прибуток віддавати себе на муку і смерть за Розіп'ятого?

Вдруге пам'ять семи отроків святкується 22 жовтня. (Згідно одного переказу, який увійшов до руського Прологу, юнаки вдруге заснули в цей день; згідно замітки грецької мінеї 1870 року, вони в перший раз заснули 17 серпня, а прокинулися 22 жовтня. Святі юнаки згадуються і в службі церковного новоліття - 14 вересня)

Святі мученики Олександр єпископ, Іраклій воїн і жони Ганна, Єлисавета, Феодотія і Гликерія за сповідування Христа побиті в III столітті в Адріанополі. Цей вік відомий як час поширення християнства серед язичників. Незважаючи на гоніння, споруджені на християн, єпископ Олександр безбоязно навертав у святу рятівну віру і охрестив багато язичників. Начальник області, де жив святитель, наказав воїнам тортурами домогтися зречення Олександра від Христа. Святитель терпляче переносив жахливі муки. Вражений цим, воїн Іраклій увірував у Христа, за Якого страждав єпископ Олександр. Слідом за ним сповідали себе християнками Анна, Єлизавета, Феодотія і Гликерія.

Святий рівноапостольний Аверкій, єпископ Ієрапольський, чудотворець, прославився у II столітті у Фрігії. Місто Ієраполь ті часи населяли, в основному, язичники. Святитель молився Господу за спасіння їх душ і навернення до Істинного Світла. Ангел, який явився  святому Аверкію, повелів розтрощити ідолів в язичницькому капищі. Святий з ревністю виконав веління Боже. Почувши, що ідолопоклонники хочуть убити його, святитель прийшов на місце народних зборів і відкрито викрив омани язичників. Язичники намагалися схопити святителя. В цей час в натовпі закричали три біснуватих юнаки. Народ прийшов в замішання, святитель ж молитвою вигнав з них бісів. Бачачи юнаків здоровими, ієрапольці попросили святителя Аверкія навчити їх християнській вірі, а потім прийняли святе Хрещення. Після цього святитель вирушив по сусідніх містах і селах, зцілюючи хворих та звіщаючи про Царство Боже.