Перша письмова згадка про Домницьку ікону Божої Матері відноситься до 1695 року, але до цього часу образ вже прославився багатьма чудесами. У ті роки більша частина Чернігівщини належала Польщі, а православні християни піддавалися серйозним утискам і навіть відкритим гонінням з боку греко-католицької унії.

Почаївська ікона Божої Матері знаходиться у Почаївській обителі. На горі, де зараз розташований монастир, оселилися два ченці у 1340 році. Один чернець після молитви пішов до вершини гори і, раптом, побачив Божу Матір, яка стояла на камені і оточену полум'ям. Він покликав брата подивитися на диво. Третім свідком бачення пастух Іван Босий. Він вибіг на гору, і вони втрьох прославили Бога. На камені, де стояла Пресвята Богородиця, назавжди залишився відбиток Її правої стопи.

Курсько-Корінна ікона Божої Матері «Знамення»  - одна з найдавніших ікон Православної Церкви. У ХІІІ столітті, під час татарської навали, коли вся Руська держава зазнавала найбільше нещастя, місто Курськ, розорене полчищами Батия, почало занепадати. Одного разу в околицях міста один мисливець помітив ікону, яка лежала біля коріння дерева, звернену ликом до землі. Мисливець підняв її і побачив, що зображення ікони подібно іконі «Знамення» Новгородської. Одночасно з явленням цієї ікони здійснилося і перше диво. Як тільки мисливець підняв святу ікону з землі, зараз на місці, де лежала ікона, з силою забило джерело чистої води. Це відбулося 8 вересня 1259 року. Мисливець не зважився залишити ікону в лісі і, побудувавши на місці набуття невелику дерев'яну каплицю, поставив у ній новоявлений образ Богоматері.

Ікона Різдва Пресвятої Богородиці Ісааківська була явлена в 1659 році неподалік від села Ісаакіївського Ярославської єпархії. Селяни, що знаходилися в той час у лісі і побачили образ у гілках верби, хотіли перенести ікону до свого села, але не змогли. Тоді вони звернулися до священика, і він, одягнувшись, у супроводі причту і народу, зі священними хоругвами відправився на місце явлення образу Божої Матері. Від ікони, що знаходилася в гілках верби, виходило надзвичайне світло, подібне до сонячного. Після молебного співу священик благоговійно зняв ікону з дерева і переніс у село Ісаакіївське в парафіяльний храм. Однак на наступний день новоявленої ікони в храмі не виявилося. Вона була на тому самому місці, де її вперше знайшли. На місці явлення чудотворної ікони побудували каплицю, навколо якої поступово утворився скит.

Ікона Різдва Пресвятої Богородиці Лукіянівська - з храму на честь Різдва Пресвятої Богородиці в селі Ігнатіївському. У 1594 році тричі опинялася в пустинному місці Поковитіно-Рамення, недалеко від села. Священик Григорій, порадившись з парафіянами, виклопотав у патріарха Іова благословення перенести храм на місце явлення ікони. Разом з перенесеною церквою переселився і священик.

Ікона Різдва Пресвятої Богородиці Глинська явилася в XVI столітті в Глинської пустині, Курської області. Пустинь заснована в 1648 році і отримала свою назву від бояр Глинських.

Ікона Різдва Пресвятої Богородиці Сямська. На Вологодчині, уздовж берегів Кубенського озера розкинулася Сямська волость, землі якої ще в XIV столітті належали багатому московським боярину Феодору Андрійовичу Свібло, який служив великому князю Димитрію Донському. З цим мальовничим місцем пов'язана історія шанування чудотворної ікони «Різдва Пресвятої Богородиці» Сямської. Старовинний переказ оповідає наступне. Іван Родіонов, селянин села Отводного, розташованого недалеко від Кубенського озера, два роки лежав розслаблени

Ікона Софії, Премудрості Божої (Київська), займає особливе місце в Українській Православній Церкві. На іконі зображена Божа Матір і втілена з Неї Іпостасна Премудрість - Син Божий. Під Премудрістю, або Софією, слід розуміти Сина Божого, про Якого в Книзі Приповістей Соломонових сказано: "Премудрість створила Собі Дім і утвердила сім стовпів" (9, 1), У цих словах міститься вказівка на Христа, Сина Божого, що в посланнях апостольських іменується "Божою мудрістю" (1 Кор. 1, 30), а в слові "Дім" міститься вказівка на Пресвяту Діву Марію, що з Неї втілився Син Божий. Зображення ікони свідчить про виконання пророцтва. На іконі Софії Київської зображено храм і стоїть в ньому Богоматір в хітоні, з покривалом на голові, під покровом, яки підтримується сімома стовпами. Руки та долоні Її розпростерті, а стопи затверджені на серповидному місяці.

Касперівська чудотворна ікона Божої Матері є великою святинею міст Херсона та Одеси. Вид цієї невеликої ікони, написаної олійними фарбами на полотні, наклеєного на дошку, справляє сильне враження. Владичиця і Богонемовля зображені тільки за верхню частину грудей. Богоматір зі скорботними очима на обличчі притискає до щоки Свого Немовляти Христа, притримуючи голову Його обома руками. Пригорнувшись до Пречистої, Немовля лівою рукою схопилось за плат, що покриває голову Приснодіви, в правій Він тримає сувій.

Заоникіївська ікона Божої Матері отримала своє найменування за місцем перебування в Заоникіївському монастирі. Знайдена вона була в 1588 році вологодським благочестивим селянином Іларіоном, майбутнім преподобним Йосифом Заоникіївським. Після довгих і гарячих молитов до Пресвятої Богородиці та до святих угодників Божих про повернення втраченого зору Іларіону з'явилися святі безсрібники Косма і Даміан і обіцяли зцілення. Прийшовши на вказане святими місце, Іларіон раптово побачив в незвичайному світлі ікону Богоматері.